Чарівниця осінь взяла у руки фарби, і давай гуляти лісами і луками, і селами селами. осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
Я б хотів описати вам мій робочий день. Усі ці дні схожі один на одного.
У будні я зазвичай встаю о сьомій. Я роблю гімнастику. Потім я мию своє обличчя і руки й чищу зуби. О пів на восьму я готовий снідати. Я люблю мати швидкий легкий сніданок. Після сніданку я відправляюся до школи.
Моя школа поблизу мого будинку. Дорога до школи займає 10 хвилин. Мої уроки починаються о 8:30 і закінчуються близько 15:00. Шість або сім уроків на день — звичайний розклад. Двічі на тиждень я залишаюся в школі після уроків, щоб грати в баскетбол.
Коли я прибуваю додому, я обідаю. Потім я трішки відпочиваю. Іноді я читаю книгу або говорю з моїми друзями по телефону.
Після цього я починаю виконання моїх домашніх завдань. Двічі на тиждень я відвідую приватні уроки з математики для того, щоб поліпшити мої знання.
Як правило, я закінчую виконання свого домашнього завдання близько 11 години. Але один день на тиждень не такий навантажений. Це четвер. У четвер я зазвичай допомагаю моїй матері. Іноді, я роблю покупки або забираю одяг з хімчистки.
Я зазвичай вечеряю о 8 годині. Потім я продовжую працювати. Об 11 годині я йду спати.
Ще в середині минулого століття видатний російський мовознавець-славіст І.І.Срезневський звернув увагу на високу музикальність української мови. Він писав: “Сила людей переконана, що ця мова є одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи уважить богемській щодо рясноти слів та виразів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть і у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими гнучкістю і багатством синтаксичним, мова поетична, музикальна, мальовнича”.
На конкурсі краси мов у 1934 р. у Парижі українська мова зайняла трете місце після французької i перської. Більшого поширення набула думка, що наша мова за милозвучністю йде після італійської.
В.А.Чабаненко вважає, що головний чинник милозвучності української мови –закон урівноваження кількості голосних i приголосних звуків у мовленнєвому потоці.Отже, формальним вираженням милозвучності української мови є передусім чергування голосних i приголосних. Це особливо характерне для української мови явище виражається, зокрема, в:
Bapiативності “префіксів-прийменників” в/у, i/и, до/д (д мені Ю.Федькович),під/піді над / над/, перед / переді, від / віді / од / оді, о / об (о шостій – об одинадцятій), також діалекти к / ік / ку, коби / коб тощо,чергуванні і / й, у/ в (що належать до кореня) на початку складу, який збігається з початком слова (імовірний / ймовірний, учити / вчити),чергуванні і / й, у / в на межі префікса і кореня (іменування / найменування, научати / навчати),варіюванні зворотної частки (постфікса) ся / сь, часток – же /ж, б/би, лише /лиш, хоча /хоч,наявності чи відсутності протетичного приголосного (вулик / улик – “Микола Джеря” І .С,Нечуя-Левицького),варіюванні дієслівних форм робимо/робим, ходити /ходить (що теж відноситься до милозвучності ,варіюванні прикметникових форм, а також i займенникових та числівникових прикметникового оформлення у червоному /у червонім, у тому /у тім, в одному / в однімваріюванні форм гуляє /гуля, білії /білі (стилістично забарвлене).