Важко уявити собі сучасну людину, яка не змогла би порахувати решту в магазині, прочитати напис на стенді або не знала би нічого, наприклад, про Т.Г. Шевченка. Все наше життя - безперервне практичне заняття, основою якого служать набуті раніше знання. Знання ми застосовуємо скрізь і завжди, від приготування обіду до захисту наукової роботи. І від якості наших знань багато в чому залежить якість нашого життя.
Щоб елементарно не спалити тонку синтетичну тканину, необхідно знати, до якої температури можна нагрівати праску. Щоб не розоритися, вклавши гроші в якесь підприємство, варто знати про його фінансовий стан, розбиратися в економіці. Щоб бути приємним співрозмовником, не образити людину необережним словом, треба знати психологію людини й правила етикету.
Знання з гуманітарних та технічних наук, отримані в школі, - запорука продовження навчання у вузах, отримання бажаної професії, нормальної зарплати. Кожне підприємство цінує співробітника, який крім того, що є гарним фахівцем, володіє глибокими знаннями в різних сферах, широким світоглядом, здатністю знаходити спільну мову з людьми.
У побуті також необхідні різні знання про властивості речовин, правила експлуатації різних приладів, принципи поведінки в надзвичайних ситуаціях, про гігієну тощо.
Крім того, знання збагачують наш світ, відкривають перед нами нові горизонти, вдосконалюють нашу самосвідомість. Коли ми вчимося, ми розвиваємося, стаємо досвідченішими, мудрішими, по-новому сприймаємо речі навколо. А ми вчимося завжди - кожну хвилину життя, не тільки по книгах і підручниках. Кожна пережита нами ситуація, кожна людина несуть нам нові знання про світ.
Тому, на мій погляд, у школах і вузах ми заучуємо занадто багато інформації, яка не знадобиться нам в майбутньому, ні в повсякденному житті, ні в роботі. Навіщо майбутньому вчителю літератури нетрі вищої математики? Краще витратити сили й час на вивчення, що для тебе по-справжньому важливо й корисно. Добре, що зараз, завдяки інтернету та книгам, інформацію з будь-яких предметів можна отримати, не виходячи з дому.
Так як важливість знань у житті людини я вже обґрунтував вище, у висновку хочу сказати, що важливіше всього навчити людину ці знання здобувати.
Соняшник – це висока рослина зі жорстким стеблом. До нього кріпиться темно-зелене листя великих розмірів. Розцвітає рослина влітку. На одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. Посередині кругла середина із трубчастих квітів. Вони темно-коричневого кольору. Біля кошика розташовуються великі язичкові квіти. Саме вони нагадують жовтогаряче сонце. Навіть назва квітки співзвучна цій подібності.Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.
У квартирі на 5 поверсі, жила Ніна Степанівна - мудра жінка літнього віку. Онук прийшов до своєї бабусі після уроків. Уроків було чимало, тому Андрійко зголоднів.
-Бабусю, привіт! Як у тебе справи?
-О, Андрійчику, привіт. Все чудово. Читаю нову книжку, - говорила бабуся -,ти напевно зголоднів, іди поїж, на столі обід.
-Дякую бабусю.
Тим часом, бабуся сиділа і читала свою улюблену книгу "Майстер і Маргарита". Ця книжка так захоплювала Ніну Степанівну,що вона зачитувалася. Одного разу Ніна Степанівна читаючи, повернулася до телевізора, подивилася новини і десь поклала свої окуляри, що вона загубила їх. Вона звернулася до Андрійка.
-Андрійко,ходи сюди
-Так бабусю
-Онуче, до знайти мені мої окуляри, а то я дуже хочу прочитати книжку,-казала бабуся,-перелазила усю хату і ніде не найшла..
-Добре,зараз почнемо.
Андрійко почав шукати очки. Він був справжній професіональним пошуковцем. Через 30 хвилин пошуків, окуляри знайшлися - у шафі.
-Бабусю,ось твої окуляри - у шафі!
-Любчику,дякую тобі!
Після цього, бабуся з онуком, дочитували книгу "Майстер і Маргарита", яка закінчилася вічним покоєм Майстра і Маргарити.