- Привіт, Маріє. - Привіт, Катю. - Про що думаєш? - Про майбутні технології. - Чого ж це раптом? - А ти сама поміркуй. Було б чудово, якщо б ми потрапили у місто, де за тебе всю роботу виконують роботи. І тоді життя стане легшим. Взагалі буде більше вільного часу. - Можливо, але ж тоді ми б зовсім розлінилися. Ми б тільки покладалися на машини. - А я так не думаю. Ось побачиш скоро все так і буде. Тезнології розвиваються з кожним днем. Ось у моєї мами в дитинстві не було мобільного телефону, а в мене є. А ти уяви собі , що буде через пару років Саме в такому місті, де за нас всю роботу виконують машини , ми і будемо жити. - Цікава думка. Все можливо. Ну що ж, побачим. Як все буде. - Звичайно
Вірний приятель - то найбільший скарб!З ним ти почуваэшся щасливим,впевненим у собі.Якщо це твій вірний приятель,то чи маэ він просити щось за його послуги?Я думаю ні,адже це дружба,коли ви допомагаэте один одному просто так,з радістю на душі та із задоволенням.Тобто друг маэ бути совісним і чесним.Але,на мою думку,тобі не потрібно цим користуватися.Тобі також потрібно відповідати добром.І яким би не був твій вірний приятель,будь з ним щирим та відвертим,бережи його!Тобі випала велика можливість !
Зачин: За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку: — Навчи нас, як вити гніздо. Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина: — Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд. Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок. — І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк. Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо. — Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда. Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть. Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє: — Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже: — Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить. Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.
- Привіт, Катю.
- Про що думаєш?
- Про майбутні технології.
- Чого ж це раптом?
- А ти сама поміркуй. Було б чудово, якщо б ми потрапили у місто, де за тебе всю роботу виконують роботи. І тоді життя стане легшим. Взагалі буде більше вільного часу.
- Можливо, але ж тоді ми б зовсім розлінилися. Ми б тільки покладалися на машини.
- А я так не думаю. Ось побачиш скоро все так і буде. Тезнології розвиваються з кожним днем. Ось у моєї мами в дитинстві не було мобільного телефону, а в мене є. А ти уяви собі , що буде через пару років Саме в такому місті, де за нас всю роботу виконують машини , ми і будемо жити.
- Цікава думка. Все можливо. Ну що ж, побачим. Як все буде.
- Звичайно