насамперед кожен із нас повинен задуматися про те, чи є в його житті реальний вчинок яким він пишається. адже у кожного з нас є свої рамки гордості і інших відчутів. комусь варто пишатися тим що він спас бездомну тваринку від голодної смерті, для іншого це лишень повсягдневна робота якою він аж ніяк не пишається, а робить її залюбки для своїх цілей. тому перш за все ви повині задуматися чи є на вашому життєвому досвіді речі і вчинки якими ви дійсно можете пишатися. вчинок яким можна пиштися несе за собою багато значення. перш за все це повинен бути добрий вчинок, адже пишатися злом і кривдою не можна. також цим вчинком ви повинні зробити добро для когось а не для себе, адже саме тоді цей вчинок можна вваати дійсно достойним вашої поваги і поваги оточуючих людей. нажаль сьогодення, на мою думку, залишає мало простору для героїчних вчинків, нечасто знайдеться гідний приклад для наслідування. також правдою являється те що людина яка дійсно здійснила хороший і вартий уваги героїчний вчинок ніколи не готова це визнати, адже дійсно на геройські вчинки здатна гідна, смілива і скромна людина. саме тому я вважаю, що пишатися вчинком, хай і дуже правильним, дещо зарозуміло і високомірно, що насправді не дуже красиво.
в цілому, поважати себе за вчинок яким можна пишатися допустимо, але перш за все ви повинні робити це в собі і не виказувати гордість за себе іншим. якщо цей вчинок дійсний вартий уваги і поваги, то оточуючі обовязково так чи інакше зможуть його оцінити по справедливості. саме тому як можна частіше здійснюйте вчинки якими дійсно варто пишатися, адже ви насправді цього заслуговуєте. також не гайте свого часу і іншим.
все, що є на землі, створено природою. коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. і лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.в поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. без технічного прогрессу неможливе наше життя. але без природи неможливо розвиватися духовно. у наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. ця гармонія являє собою велику духовну цінність, тому її треба берегти.
Але, на мій погляд, щастя усе ж таки не в цьому. Щастя — це мати вірних, незрадливих друзів, здатних у будь-яку хвилину прийти до тебе на до
Я знаю, якщо станеться біда, я можу розраховувати на тверду руку друга. Він до мені порадою, він запропонує реальну до У цей же час мої друзі теж можуть розраховувати на мене. І я їх не підведу, не зраджу. Тоді ж що може бути кращим за це товариство, за товариську підтримку?