Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов і говорить: " Без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.Пробач мені ". І звичайно Іменник пробачив Прикметника.
І стали вони знову друзями. Але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
