ответ:
ми прагнемо впливати та змінювати ставлення людей до іх тварин, яке часто буває негуманним або й навіть жорстким. усвідомлюючи важливість такої діяльності, наша компанія започаткувала ряд освітніх ініціатів.
ми переконані, що навчання гуманному поводженню з тваринами здатне змінити (часто) споживацьке ставлення людини до братів наших менших. тільки тоді, коли така людина розумітиме потреби тварин та матиме добру волю до гармонійного співіснування з ними, вона починає відчувати повагу та свою особисту відповідальність за інших живих істот.
така освітня діяльність також є людям чітко усвідомити потребу захисту тварин. адже запобігання жорсткому ставленню до чотирилапих та виховання гуманного ставлення до тварин, є одним з основних принципів життєдіяльності людства, гарантією його виживання.
школа – це основа основ. вона, як ніхто і ніщо інше, перетворює людину в особистість. саме там ми починаємо розкриватися, робити першу гідну заявку про себе світові.
школа – це перший крок до самостійного життя. адже багато що відбувається вперше: і перший урок, і перша перемога, і першої серйозної поразки, і перше кохання.
у школу ми приходимо боязкими, сором’язливими і невмілими. з рук в руки нас батьки першій вчительці. а скільки було переживань, але нам пощастило з першою вчителькою – доброї, мудрої. вона стала нам другою мамою. вчителька навчила нас не тільки читати і писати, а й дружити, зрозуміти, що батьківщина починається «з картинки в твоєму букварі».
адже школа – це не тільки загальноосвітній центр, це школа життя. ми вчимося тут важливого: бути чесними, чуйними, цілеспрямованими, вміти жити в колективі. у школі ми будуємо своє «я» по цеглинці, важко, повільно, обережно. нам у цьому наші вчителі. мені дуже пощастило – вони не тільки вчителі, а й друзі. друзі, які дадуть мудру пораду, підставлять плече і вкажуть правильний шлях заблукав. їх увагу до нас, терпіння викликає захоплення, а душу переповнюють слова подяки. шкільні вчителі вчать нас долати себе, свою лінь, неорганізованість, не зупинятися на досягнутому і йти вперед.
у школі ми проводимо більшу частину часу. ми зростаємося з нею. ми живемо її життям, а вона нашої. вдома ми розмовляємо в основному про школу. батьки, в якійсь мірі, нас починають по-доброму «ревнувати» до вчителів. союз будинку і школи завжди дуже необхідний, так як саме в комплексі, при оптимальному взаємодії цих двох найважливіших соціальних інститутів і досягається максимальний ефект. цьому приділяється велика увага.
важливість школи в тому, що вона багато в чому визначає долю людини. школа дає крила і вчить літати, а нам треба правильно вибрати як летіти і вибрати правильний курс.
пройдуть роки. ми обов’язково будемо згадувати свою школу, вчителів, однокласників, ми будемо розповідати про неї своїм дітям. ці спогади будуть світлими, адже «шкільні роки – чудові».
Верби сплакували листям, ізолоті сльози гнало за водою (Г. Тютюнник).
Уперше за останні тижні з обличчя дівчини зійшла хмарність печалі, і вона усміхнулася (Н. Кащук).
Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).
То пилок, то сніги, то сльота партизанську вкривають дорогу, то ожина хапає за ногу, то колючий, зіржавілий дріт (П. Воронько).