Весь світ — це люди. Пізнати його — це пізнати людину, бо у світі немає нічого кращого, складнішого, цікавішого за неї.Я прожила тільки 17 років, але вже переконалася, що без любові до людей не звідаєш справжнього щастя, вдоволення, насолоди від існування на цьому світі.Усі люди: чужі, свої, рідні, близькі — оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш і погоджуєшся, плачеш і смієшся, говориш і мовчиш. Вкупі завжди краще. Так було і так буде. Це істина життя, бо що я одна? Осколок великого народу, славної нації...Сьогодні, як ніколи, відчуваю гордість за свій народ, що знову зіп'явся на ноги, хоч важко, дуже важко втриматися. І я співчуваю, підтримую, звеличую його разом із О. Підсухою:Народе мій! Твоя потребаМені щемить, мов сіль у рани.З тобою я сміюсь і плачу,Вмираю й воскресаю знову,Пишаюсь вродою твоєю.А любити людей, мені здається, кожного навчила мати — єдина людина, яка відкриває «двері у світ життя».Для мене мама — святиня, щось рідне, величне, найдорожче. Хіба не її люблячі руки пригортали мене з перших років мого життя, хіба не її очі слідкували за мною з невимовною ніжністю і любов'ю, хіба не постать схилялася над моїм ліжком, коли я часто хворіла або втомлена лягала відпочити. Тому й святе воно слово матусі, тому й незабутнє на всі роки. Заповіді материнські — найсвятіші, і виконувати їх треба з честю і гідністю, бо, за словами В. Симоненка,За тобою завше будуть мандруватиОчі материнські і білява хата...Щоб навчити дитину чомусь, мати сама повинна бути взірцем, прикладом, який можна наслідувати. Дивлюся на свою маму і дивуюся, скільки уваги, любові і ласки віддає вона кожному, хто до неї звертається за до У будь-яку пору поспішає вона на до людям, бо в неї дуже відповідальна професія — лікар.Учить вона й мене любити людей, бо жити серед людей і бути відірваним від них не можна, бо це «остаточна загибель свого «я», своєї особистості. Треба, щоб моє «я» воєдино злилося з мільйоннодужим народним «я», щоб було, як у П. Тичини:Я єсть народ, якого правди силаНіким звойована ще не була.Яке це все-таки щастя — жити й любити! Недаремно ще Т. Шевченко говорив:Невесело на світі жить,Коли нема кого любить.Важливо не просто любити народ, а конкретних людей, які живуть поруч з тобою. До хворій, немічній людині, виручити друга в біді, поспівчувати нещасному — ось що значить любити людей не на словах, а на ділі. А вчать нас цьому матері... Усе життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди і благословивши на світлу долю. Стоять і дивляться, і чекать нас завжди, і бажають нам добра і щастя.Рідна мати і Україна — два крила любові несуть людську душу через віки, бо тримає їх на світі материнська любов. Мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та онуках, у всьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро.Скількох вона вивела у світ, передавши їм у спадок любов до людей, глибоку чуйність до людських тривог, смутків і радощів, навчивши їх творити добро, берегти все святе на землі.
Гідність людини є її внутрішні цінності в житті. Кожному індивіду притаманні якісь свої цінності і погляди на події, але існують і загальні, затверджені роками, пріоритети. Це честь сім'ї, доброта до дітей, повага до сивині літніх людей, прагнення до самовдосконалення. І неважливо які труднощі доводиться пережити за все своє довге життя і скільки разів потрібно буде зробити важкий вибір, головне, це не втратити своєї гідності і сенсу внутрішнього світу. Це дуже важко, але почуття задоволення і гордості за себе неможливо замінити нічим.Досить часто люди заради матеріальних благ приймають негідні рішення, тим самим відчуваючи внутрішню порожнечу і приниження, хоча поставлена мета була виконана. В такому випадку, щоб не страждати від докорів сумління, слід прислухатися до своїх особистих переконань і не піддаватися маніпулювання з боку інших людей. Потрібно виховувати силу характеру. Звичайно, не завжди вдається зберегти почуття особистої гідності. Це можна гати на прикладах війн, репресій та інших неординарних ситуаціях. Але не всі люди втрачають свій внутрішній стрижень навіть у найгірші часи. І можна гати таких героїв як в історії, так і в сучасному світі. Адже вони звалюють на себе весь вантаж гідності. Так, саме вантаж. Тому що в історії є випадки і з летальним результатом людей, які відстоювали свою життєву позицію, не підкоряючись атакам з боку агресорів. Вони є прикладом для наслідування. Важкі життєві ситуації мають місце в житті кожної людини. Зламатися за течією або з гордістю вийти зі сформованого обставини – вибір самої людини. Він буде непростий, але в моменти невпевненості необхідно подумати про те, що внутрішній стрижень і почуття особистої гідності не зможуть зламати тимчасові проблеми. Адже їх можна вирішити, нехай і шляхом величезних зусиль, зате характер і духовна сила тільки від цього зміцніють. Всім потрібно намагатися жити гідно. Виховувати в собі свого героя.
Сьогодні я хочу розповісти про моє прекрасне містечько Благовіщенське! Спочатку трохи географічних особливостей , містечко Благовіщенське знаходиться у Кіровоградскій області . Районий центр в якому я живу колись називався Ул‘янівка . Я вважаю ,що ця назва не дуже підходить , тому що , Благовіщенське звучить більш добріше , чудесніше . Я думаю ,що -це прекрасна назва ! У нашому містечку полюбляють розмовляти російською мовою не зважаючи на політику ,але у наших жителів більш душа лежить до рідної української мови ! У Благовіщинському живе приблизно 15000 людей . Я люблю своє містечко !Для мене воно назавжди найкраще !
