- Доброго ранку ,Іванко! - Привіт, Сашко! Радий тебе зустріти! - І я так само радий! Ну, розповідай, як провів літні канікули?
- О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили відпочивати до моря. - Справді? І куди саме ви подорожували? - У Крим. Спершу ми жили в Алушті в пансіонаті. Купалися в морі досхочу. Я з татом навіть рибалив з пірсу. - Щось упіймали? - Морського йоржа! Але його їсти майже неможливо, тож ми його відпустили. - А потім ви ще десь подорожували? - Так, ми їздили на екскурсії в Ялту, Севастополь, Судак. Мені особливо сподобалася стародавня фортеця в Судаку. Так що я все про себе та про себе! Ти як провів літо, друже? - У батьків грошей подорожувати не було, тому я провів його вдома. Але не нудьгував. - Чим же ти займався цілих три місяці? - Катався на велосипеді, з хлопцями грав у різні ігри. Футбол, баскетбол, волейбол – ми все спробували. Кожний день ходив на турніки робити гімнастику. Бачиш, які м’язи накачав? - О-о, я би теж не проти мати такі… - Ще я книжки читав, фантастику. Адже в мене багато часу було. Тепер я спеціаліст з цього жанру. - Ну, тоді розповіси мені, що прочитав. А я тобі – про Крим. Ти згодний, Сашко? - Згоден!
Переді мною – чарівна вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми ніжними руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.
