«Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них». Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусів, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким же повинен бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими ти проводиш час? Перш за все, справжній друг, мабуть, це та людина, яка приймає тебе таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це той, хто знає всі твої недоліки і все-таки любить тебе. У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я не знав, справжній він чи не справжній, але потім один його вчинок все для мене прояснив. Сергій перейшов до нас уже у 8 класі. На перший погляд він мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумав). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любив і добре знав. Я ж до цього моменту вважався кращим учнем саме з математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога більше принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І ось настав час піврічної контрольної роботи. Всім роздали завдання, я швиденько впорався з п'ятьма з шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. Сиджу, мучаюсь, дивлюсь — Сергій все розв'язав і сидить, склавши руки — перевіряє. Я тик, мик (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, а там розв'язання задачі. Я підвів очі й подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто й відкрито дивився на мене. Ми були вже не ворогами, ми були партнерами, яких пов'язувала таємниця. З того часу Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. От і маєш: «Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них».
-Привит, Ваню! Давно не бачились!-сказав Василь, побачившм свого друга -Привит, Васильку! А ти чекаэш лито?-поцикавився Ваня - А вжеш! Это ж йих не чекаэ? Залишилося лише три дни! -А як ты плануэш провести каникулы? -Я хочу пойихати на дачу до бабуси! У нейи в огороди таки огирочки смачненьки... -сказав вин, розмриявшись -А я хочу бильше спорту!.. Планую питы на плавання та баскетбол. Може, щэ футбол... -А я буду ще писати свойи казки! Я ще ни разу не писав свою казку... Хто знаэ, можэ я стану поэтом... -Це добра справа... Давай обминяэмося телефонами!- Сказав Ваня. Хлопци образу це зробили.- А у вас завтра будуть контрольни роботи? -Точно! Дякую, що нагадав!- Викрикнув Василь.-У мене контрольна робота з украйинськойи мовы! Бувай, я побиг готуватися! -Бувай! Бажаю тоби гарнойи оцинкы!
Твір Евгена Гуцала "Лось" - оповідання.Це оповідання розповідає нам історію про тварину із заповідника, про те як вона врятувавшись від одної біди потрапила в іншу, про її рятівників та вбивцю. Лось, почувши небезпеку, вибіг з байраків до річки, щоб напитися води, але його спіткала біда: лід був тонкий і лось провалився. Але на до тварині прийшли двоє хлопчтків, вони, ризикуючи життям, врятували лося. Але ледь лось вибрався з води, як його застрелив мисливець й рідний дядько братів, Шпичак . Діти сказали, що цей лось був із заповідника. Шпичак зрозумівши, що діти розкажуть охороні заповідника, хто вбив тварину, сказав їм мовчати, а за це вони отримають і м"яса і роги. Та хлопчики, вибравши між правдою та сімейними почуттями, вибрали правду, чесність та гуманне ставлення до природи. Тож мораль цього оповідання - бути гуманним до природи, та берегти флору та фауну рідного краю, як це зробили хлопчики. Автор передав героїчний вчинок дітей й без усіляких сумнівів схвалює його, і з призирством ставиться до мисливця і браконьєра, й засуджує бездушність цієї людини.
Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким же повинен бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, із якими ти проводиш час? Перш за все, справжній друг, мабуть, це та людина, яка приймає тебе таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це той, хто знає всі твої недоліки і все-таки любить тебе.
У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я не знав, справжній він чи не справжній, але потім один його вчинок все для мене прояснив. Сергій перейшов до нас уже у 8 класі. На перший погляд він мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумав). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любив і добре знав. Я ж до цього моменту вважався кращим учнем саме з математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога більше принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І ось настав час піврічної контрольної роботи. Всім роздали завдання, я швиденько впорався з п'ятьма з шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. Сиджу, мучаюсь, дивлюсь — Сергій все розв'язав і сидить, склавши руки — перевіряє. Я тик, мик (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, а там розв'язання задачі. Я підвів очі й подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто й відкрито дивився на мене. Ми були вже не ворогами, ми були партнерами, яких пов'язувала таємниця. З того часу Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. От і маєш: «Друг — це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них».