Складіть і запишіть діалог, відтворивши телефонну розмову в такiй ситуаціi ви телефонуєте до однокласника (однокласниці), щоб дізнатися є завдання будь !
Я люблю наш старий парк. У ньому добре в будь-який час року, але особливо красиво тут восени. Я приходжу сюди помилуватися осінніми деревами і яскравими осінніми барвами. У парку тихо. Чути тільки, як шарудять під ногами опале листя. Нині тут господарює осінь. Кожного деревця вона подарувала свій неповторний наряд. Зовсім скоро почнеться прощальний карнавал – останній бал чарівниці-осені. До нього вже підготувалися тоненькі осинки – надягли свої червоні намиста з монетка- мі-листочками і тихенько побрязкують ними на вітрі. Готовий і красунчик клен. Його осіннє листя, мабуть, найкрасивіші: жовто-зелені, червоні, багряні. Ці величезні листя-зірки яскраво виділяються серед листя інших дерев. Їх і під ногами не можна не помітити: хочеться підняти їх і зібрати в палаючий чарівним вогнем букет. Берізки наділи скромні жовтенькі платтячка. Причепурилися і кущі глоду. Бордові грона їх ягід красиво виділяються на тлі червоно-зеленого листя. На Горобинка теж строкаті сукні. Але головне їх прикраса – оранжево-червоні грона стиглих ягід. І тільки тополі не здаються. Їх листя, звичайно, теж зіщулилася і тремтять на вітрі, але зараз вони так само зелені, як і влітку, і жовтіти, схоже, не поспішають. Ось-ось змахне осінь невидимою чарівною паличкою, і закрутиться у вихорі танцю листя. Дерева попрощаються зі своїми розкішними вбраннями, помахають безпорадними гілочками-руками, обурюватимуться, та нічого тут не поробиш! Доведеться вкладатися спати до весни.
Ми звикли називати себе й суспільство,до якого належимо,українською нацією. А що ж означає таке популярне сьогодні слово "нація”? Учені стверджують,що це - певний колектив людей,які мають спільне походження,спільну культуру. Однак найголовнішою ознакою,що дає право називатися нацією,є мова – найбільша духовна цінність українського народу.Не раз бувало,проходячи повз незначної кількості людей,до нас линуть такі вислови,які просто неприємно слухати. На жаль,сьогодні я все рідше і рідше зустрічаю людей,які володіють і вміють розмовляти рідною мовою.Мене,досить часто,цікавлять питання: чи вміємо ми спілкуватися?,чи ставимо собі за мету досягти успіху в певній справі за до доречно сказаного,вміло використаного ввічливого слова?, чи завжди усвідомлюємо силу свого слова?, чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовников показують: не всі і не завжди.Живучи в постійному дефіциті добра,милосердя ми непомітно для себе спростили,збідніли етикет спілкування,засмітивши його нецензурною лексикою. Ця лексика вже так влилася в наше спілкування, що і у світі,напевно,не залишилося жодної людини,яка б нею не користувалася. Тема використання нецензурної лексики у мовленні дуже актуальна серед підлітків. Між ними побутує така думка,що вживання подібних слів до здобути визнання і у своїх однолітків, бо виявляється,що користуватися такими висловами стало модно. Та чи приємно нам слухати таку мову,де раз у раз проскакує "гостре слівце”? Думаю,що ні. І якщо навіть у підліткових компаніях це,можливо,до стати "своїм”, але аж ніяк не стане у пригоді,коли доведеться здобувати потрібну освіту чи зайняти гідне місце в конструкції суспільства. Вживання нецензурної лексики може призвести до того,що зможеш втратити найближчих друзів. Недарма давньогрецький філософ Піфагор говорив: "Бесіду варто вести так,щоб співрозмовників з ворогів робити друзями,а не друзів – ворогами”.Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою,адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства,що неможливо для держави,яка прагне самовдосконалення.
-Привіт!
-Скажи, будь-ласка завдання з математики?
-Добре, зараз подивлюся.Номер 235,236.
-Дякую, до зустрічі!
-До зустрічі.