Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Завтра у нас контрольна робота з української мови сказала Марія Олександрівна. Ми вирішили с Павлом підготуватися до неї. Він прийшов до мене ми, ми сіли за робочий стіл взяли чорновики та почали писати в мне зламалася ручка, та поки я знайшов нову Павло мені каже навіщо ти шукаєш нову ручку, якщо ця чудово пише? Ми посміялися та вирішили все таки січта та підготуватися до контрольної. У мене закінчилася чернетка та навіть палітурка, Павло відірвав мені нового листка, навіть цей закінчився але всеьаки я втулив останні 2 рядки та ми закінчили підготовку, та пішли грати у піонербол. Ось така була в нас весела підготовка.
