Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.
Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.
Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.
Жив був хлопчик вова. він жив в селі і їздив вранці до школи, на автобусі. люди похилого віку зазвичай їздять на громадському транспорті, і тому їх там багато. їде собі вова, їде. в автобус заходить пожела бабуся. вова тоді навчався в першому класі і не знав, що потрібно поступатися місцем пенсіонерам. ось оголошують: "шановні, громадяни, у ступайте місця літнім людям, вагітним жінками, пасажирам з дітьми та інвалі. вова подумав: " навіщо мені поступатися місцем, я ж дитина? підходить до нього бабуся і просить його поступитися місцем. він не поступається. і каже: "сказали, що поступатися місцем пасажирам з дітьми! " тут в справу вступив чоловік, він пояснив вові, що перш за все місця потрібно поступатися людям похилого віку. вова зрозумів і поступився місцем. тепер він знає, що місця потрібно поступатися пенсіонерам, обов'язково
Местоимение - это самостоятельная часть речи. в предложении выступает главным или второстепенным членом предложения. подчеркивается в зависимости от того, каким членом предложения является: обстоятельство подчеркивается пунктиром с точкой. определение - волнистой линией. дополнение - пунктиром. подлежащее - одной прямой чертой. сказуемое - двумя. местоимение всё (начальная форма весь) по разряду определительное, указывает на обобщённый признак, совокупность охвата чего-либо: весь класс, вся группа, всё лето. принадлежность местоимения всё к тому или иному члену предложения определяем по вопросу. например: всё (определение) лето стояла жара. я сделал всё (дополнение), что мог. всё (подлежащее) говорило о том, что скоро весна. книга для меня всё (сказуемое). чаще всего местоимение всё выступает подлежащим, дополнением, определением.
Переказ тексту "Під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:
У веснянім буянні біліли сади. Цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. Сяяла білим цвітом сумна черемха. Зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. Пелюстки весняних квітів України білою метелицею вихорились над землею. Усе навколо світилось і сяяло.
Була ніч. Місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. Блиснула синім вогнем ріка. Усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. Навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.
Михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. Тут над усім панував той самий Місяць. Під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.
Хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.
Михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. Пролунав вражений вигук: «Михайле!» Перед хлопцем стояла його матуся. Шануючи предківські приписи чемності, мати тягла Михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.