91. дієприкметник є в кожному реченні, окрім
а. йде весна запашна, квітами перлами закосичена.
б. десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.
в. ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.
г. тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.
92. дієприкметниками є всі слова рядка
а. зніяковілий, змужнілий, існуючий
б. упорядкований, виконувана, в’ялий
в. працьовитий, працюючий, опрацьований
г. дрібненький, здрібнілий, подрібнений
93. дієприкметники виділено в усіх словосполученнях, окрім
а. засмаглі діти
б. співаючі хористи
в. прохололий сніданок
г. радісне хлоп’ятко
94. дієприкметник виступає в ролі присудка в реченні
а. омиті росами квітки розтулюють повіки.
б. душа, переповнена щастям, часто буває німа.
в. затуманилась весняна ніч, осяяна цвітом яблуні.
г. 3 уявленням про красу тісно пов’язана гармонія
. 95. дієприкметник виступає в ролі присудка в реченні
а. душа моя у кригу не закута, мов березнева гілка в заметіль.
б. укрита садками ховалась у старому липовому лісі.
в. мов спинився дніпро, передосінніми берегами.
г. простяглася пухка чорна рілля, наповнена спокоєм і надією.
96. дієприкметниковий зворот входить до складу речення
а. на сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло.
б. через вікно зазирнув клапоть неба, присипаний срібним пилом.
в. під дубом зелененьким кінь змордований стоїть.
г. за один рідний звук ладен буваєш заплатити роком життя.
97. дієприкметниковий зворот не треба виділяти комами в реченні (розділові знаки пропущено)
а. усе спить денною працею усе набирається сили.
б. припорошена порохом стерня умлівала від сонця.
в. карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.
г. вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.
98. не потребує редагування словосполучення
а. бувші випускники б. діюче законодавство
в. головуючий на зборах
г. ходяча енциклопедія
99. потребує редагування речення
а. ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.
б. невеличка джерина пасіка була обгороджена низьким тином.
в. над усе любив іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.
г. нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.
100. безособову дієслівну форму вжито в реченні
а. сад давно підготований до зими.
б. хай буде все небачене побачено.
в. могили самотньо в степу бовваніють!
г. усе заворожене чарами літньої ночі.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.