Високий-вищий
Вузький-вужчий
Тяжкий - тяжчий
Дужий дужчий
солодкий - солодший
швидкий - швидший
добрий - добріший
м`який – м`якший
близький - ближчий
легкий -легший
короткий - коротший
різкий – різкіший
Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).
Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:
· У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше
· У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:
- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.
- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);
1. У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);
2. Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);
3. Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).
Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який —
м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.
Грімр, вікінг, став дуже старим. Колись він був кращим, і про нього знали навіть в далеких країнах.
Грімр був знатним чоловіком. Одного разу він справляв дружнє свято.
Прийшли до нього різні друзі. Прийшло багато хоробрих людей і бенкетували в домі вікінга.
Грімр налив у ківш меду і подав його, щоб усі пили і кожен висловився. Усі говорили різне.
Грімр узяв ківш останній і хотів говорити, але замислився і довго дивився вниз. Потім вікінг сказав:
– Мені хочеться мати друга, хоча б одного вірного друга!
– Грімр, – так говорив Олав, – хіба я не був тобі другом? Коли ти поспішав врятувати життя твоє у вигнанні, хто перший тобі протягнув руку і просив короля повернути тебе?
З другого боку старався заглянути в очі Грімра вікінг Гарольд і говорив:
– Грімр! Коли вороги спалили садибу твою і винесли казну твою, у кого в той час жив ти? Хто з тобою будував новий дім для тебе?
Ейрік, за прізвиськом Червоний, сказав:
– Грімр! У битві біля Півнощної Гори хто тримав щит над тобою? Хто замість тебе прийняв удар?
– Грімр, гірко чути, як забув ти про друзів, вірних тобі навіть за часів твого горя і нещасть.
Грімр тоді встав і сказав:
– Пам’ятаю я усе, що ви зробили для мене. Ви – товариші мої, ви – друзі в нещастях моїх, і за це я дякую вам. Але скажу правду: у щасті не було у мене друзів.
Був я щасливим, коли король покликав мене на полювання. Я убив дванадцять ведмедів і врятував короля, коли лось хотів буцати його. Усі мені говорили приємне, але не було приємно на серці друзів.
Інгерду, дочку Мінга, усі називали найкращою дівою. Я дружиною привів її у дім мій. Мене величали, і мені було добре, але слова друзів йшли не від серця.
Не вірю, що є в щасті друзі.
У Гулі на віче Один послав мені корисне слово. Я мовив це слово народу, і мене вважали але і тут мовчали серця моїх друзів.
При щасті ніколи не буває друзів.
Усі знайшли слова вікінга Грімра дивними, і багато хто йому не повірив.