Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Кожний кущик, кожне деревце дід Мороз прикрасив по-різному. На кущах глоду порозвішував тонке мереживо. На гілках черемхи — разки намиста. А дубовому листу, що так і не опав восени, доточив розкішні торочки. Всіх обійшов, нікого не минув. Немало потрудився він і біля сосен. Торкнувся кожної глиці і ніжним серпанком оповив крони. І зараз усі сосни, мов купаються в білому мареві. Від цього кожний стовбур ще більш відливає червоним золотом, а верховіття м'яко тане в безмежному просторі тьмяно-срібного неба. Важкі, сизі пасма, боячись згубити свою красу, схилились, завмерли і не ворухнуться. Глибока тиша залягла довкола. Ніщо не шерехне, ніщо не порушить цей урочистий, зимовий спокій. Віддалік сосен — берізка. Та яка берізка! Хіба скажеш, що вона гола, безлиста? На ній розпустилося чудове, біле листя, а на гінкому вітті розкрився весняний первоцвіт. І все на ній біле: і гілля, і листя, і кора. Хто не йде — замилується. А дід Мороз тільки посміхається в сиву бороду: «А що, гарна?». Отакий-то витівник живе у наших краях.
Пропоную скласти розповідь про виникнення першої бібліотеки на Русі від імені Ярослава Мудрого: Я, Ярослав Мудрий, створив першу бібліотеку в 1037 році. Вона була заснована в Києві. Як відомо, я написав чимало книжок. Тому я вирішив покласти їх у Святій церкві. Я прикрасив це місце золотом та сріблом. Це й стало першої бібліотекою Русі. Згодом, ми почали закупати книжки й в інших країнах. Через деякий час моя бібліотека стала хранилищем для 950 томів. Чимало книжок, зібраних мною та моїми помічниками, не дійшло до сьогодення. Але не забувайте першу бібліотеку Русі, що знаходилась у Софійському соборі.
