Привіт! -Як здоров’я, як справи, як настрій? — я непереставала задавати питання, недочекавшись відповіді… -Аня,розкажи краще як ви тут? Я дуже скучила за тобою, Тетяною Петрівною, Марійкою, Настею. Часто згадувала наше чергування по школі,урок фізкультури, хореоргафія… -У нас все добре. Тетяна Петрівна добре. В мене вже з української 11. Багато займаюсь з нею. На хореографії готуємо танець на шкільний концерт присвячений 8 березню.Ми в суботу вирішили з дівчатами зустрітися у Насті, будемо готувати кекси. Хочеш з нами? -Супер! Звичайно ж хочу! То ж в суботу я з вами! — сказала Катя з радістю підстрибнуши високо-високо.
Закінчення школи - це початок самостійного життя для мільйонів випускників. Перед ними відкрито багато доріг: профучилшца і технікуми, інститути і університети. Але нелегко вибрати одну професію 2000, існуючих у світі. Деякі учні дотримуються порад своїх батьків, інші ж не можуть зробити вибір навіть після закінчення школи. Що стосується мене, я зробив свій вибір давно. Я хочу стати вчителем української літератури і мови. Мій вибір майбутньої професії не був несподіванкою. Всі шкільні роки моїм улюбленим предметом була література. Я читав багато книг українських та зарубіжних письменників. Я розумію, що читання книг допомагає людям у самоосвіті і у вирішенні різних життєвих проблем. Мені б хотілося навчити дітей отримувати задоволення від читання, до м вивчити рідну мову і літературу, який є джерелом національної культури. Відомо, що моя майбутня професія вчителя особлива і важка. До неї не можна ставитися легковажно. Учитель - це людина, яка вчиться сам і вчить інших все життя. Більшість робіт виконується у звичайні робочі години з 9 ранку до 5 вечора, але робота вчителя ніколи не завершується, і вечори зазвичай зайняті перевіркою зошитів і підготовкою до наступного уроку.
Я побачив зграйку птахів на старій горобині біля нашого будинку. Стояла зима, все навколо було вкрите білим снігом. А ці пташки виглядали яскравими плямами посеред зими! Вони мали рожево-червоні грудки! Таких птахів я раніше бачив тільки на малюнках.Тато сказав мені, що це снігурі. Я придивився до них пильніше. Вони кумедно розпушилися та нагадували живі кульки, що гойдалися на гілках. Головки у них були густого чорного кольору. Короткими та товстенькими чорними дзьобиками снігурі витягали з-під снігу червоні ягідки горобини. А потім завзято клювали їх, вибираючи насіння.На спинках снігурів начебто були накинуті сірі фраки з чорними та гострими довгими чорними хвостами. Снігурі - справжні зимови красунчики!
-Як здоров’я, як справи, як настрій? — я непереставала задавати питання, недочекавшись відповіді…
-Аня,розкажи краще як ви тут? Я дуже скучила за тобою, Тетяною Петрівною, Марійкою, Настею. Часто згадувала наше чергування по школі,урок фізкультури, хореоргафія…
-У нас все добре. Тетяна Петрівна добре. В мене вже з української 11. Багато займаюсь з нею. На хореографії готуємо танець на шкільний концерт присвячений 8 березню.Ми в суботу вирішили з дівчатами зустрітися у Насті, будемо готувати кекси. Хочеш з нами?
-Супер! Звичайно ж хочу! То ж в суботу я з вами! — сказала Катя з радістю підстрибнуши високо-високо.