Объяснение:
Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: думати, працювати, боротися, радіти, до Суфікс -ть допускається лише в поезії та в розмовному стилі*: Книга вчить як світі жить. (Нар. творчість.)
Минулий час дієслова (що робив? що зробив? і т.д.) твориться від неозначеної форми додаванням замість кінцевого -ти, -сти суфіксів -в (або нічого), -л(а), -л(о), -л(и): читати — читав, читала, читало, читали; до допоміг, до до до цвісти — цвів, цвіла, цвіло, цвіли. При цьому може випадати суфікс -ну-: мерзнути — мерз, збліднути — зблід.
Чергування о — і, е — і відбувається тільки в чоловічому роді: могти — міг, але могла; зберегти — зберіг, але зберегла; замести — замів, але замела; втекти — втік, але втекла. У двох дієсловах відбувається чергування я з і: лягти — ліг, але лягла; запрягти — запріг, але запрягла.
Умовний б дієслова (що робив би? що робила б? і т.д.) твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би (після приголосного). Частка б, би пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова: сказав би, сказала б, воно б до
Объяснение:
Державний Прапор України — це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Українське сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів різних країн світу. Що нагадують ці кольори? Синій колір — це колір чистого неба, а жовтий колір нагадує пшеничне поле, що колоситься під ясним сонечком. Мабуть, саме тому наші предки вибрали такі кольори для свого прапора. Походить він від герба Галицько-Волинського князівства — землі, яку літописці називали Україною. Жовто-синій прапор (із жовтою смугою вгорі) був державним символом Української Народної Республіки. 28 січня 1992 року синьо-жовтий стяг було визнано Державним Прапором України, що закріплено в 20 статті Конституції України. Прапор — це честь держави. Синє небо над золотою нивою — ось який зміст вкладає нині в національні кольори кожен українець.
