Моя улюблена тварина - це собака. Як кажуть, собака - найкращий друг людини . І я з цим повністю згоден . Собаки приносять щастя і радість людині . Вони завжди дуже веселі , завжди хочуть попустувати і пограти в що-небудь , будь то м'ячик або проста кісточка. Вони оберігають людський будинок від сторонніх , охороняють свою територію. Мені здається , собаки дуже віддані людині , своєму господареві . Більше того , собаки дуже розумні і їх легко приручити. Заглядаючи навіть бродячому собаці в очі , створюється відчуття , що він все розуміє , все бачить . Неначе через очі собаки просвічує її власна душа . Мені здається , що кожна людина розуміє , що собаки - це одні з найкращих тварин. Вони розумні , приносять радість у наше життя. Вони охороняють наш будинок , охороняють свого господаря і створюють затишок в домі . Але найголовніше це те , що собаки - це вірні й віддані брати наші менші...
Восени дерева в лісі готують собі справді святкове, барвисте вбрання. Вони неначе урочисто проводжають літо. Яскраво- жовтий, лимонний, багряний, вишневий – які тільки кольори не радують око того, хто йде лісом восени. А деякі дерева та кущі довго-довго залишаються просто зеленими, ніби вони вирішили подовжити літо та ігнорувати осінь. Ми з батьками також побували в осінньому лісі, щоб відпочити, поспілкуватися з природою, а також подивитися, чи є вже гриби. Світило яскраве сонечко. Здавалося, що сухо, але незадовго до цього пройшов осінній дощик. Тому опале листя під ногами ввібрало всю воду. Я розворушив його, а воно мокре, як хлющ. У такий вологому середовищі добре виростають гриби: маслюки, опеньки, сироїжки, білі грибки, лисички, грузді. Виявилося, що ми приїхали занадто рано: гриби не встигли ще проклюнутися після дощу. Проте ми збирали інші дикі дари природи: лісові горіхи та яскраво- червону шипшину. Вона росте в лісі на галявинках. Взимку ми будемо пити корисний та смачний чай з шипшини. На галявині, де ми відпочивали, гріло сонце. Але в гущавині вже було по-осінньому прохолодно. Вже притихли птахи, поховалися комашки. Я бачив лише диких ос, які їли перестиглі гнилі дикі груші, що валялися в траві. Звідки тільки взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі є гніздо. А ще набридливі павуки заплели павутиною всі проходи в лісі. Вони літали на своїх тонких павутинках, які раз у раз приставали до мого обличчя. Скоро підуть затяжні дощі, оголяться гілки дерев. Тим більше хочеться зараз насолоджуватися гарною осінньої погодою та красою різнобарвного лісу.
