Українська мова є моєю рідною мовою
Ця барвиста мова лунала у колискових піснях мого дитинства. ..
Нею розмовляли мої предки. ...Тому українська мова є мовою спілкування моїх батьків. ...
Вони навчили мене любити її, не засмічувати поганими словами. ...Вона дзвенить на вулиці, у магазині, школі, бібліотеці, бо є мовою жителів мого рідного краю. ..
Щоб добре знати рідну мову, я вивчаю її на уроках у школі. Милозвучні рідні слова звучать у моїх піснях...
За до мови я пізнаю світ, можу помріяти, передати свої відчуття, заспівати чудову пісню...))
Українська мова особлива. Вона є багатою, барвистою, милозвучною мовою українського народу. ...
Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись протягом багатьох століть. Мова - це невід'ємна частина рідного краю...
Наша мова ніжна, мелодійна, у ній є і пестливі слова,і багаті на мудрість прислів"я. ..У нашій мові - безсмертя нашаго народу.
Объяснение:
удачи тебе...)))
2) Ось підіть лиш в неділю або в празник по Полтаві, то побачите таких гарних, що і розказати не можна. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський).
3) Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський).
4) — Та се не йому! Хiба ти не чуєш? — крикнула до неї Олена. ("Маруся" Грігорій Квітка-Основяненко).
5) Скасував я свою фотографію і взявся за повіренничество — пішло як по маслу.("Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий).
6) — Зайду, зайду. Жди мене до сход сонця. ("Маруся" Грігорій Квітка-Основяненко).
7) Я наміревал — теє-то як його — посітити нашу вдовствующую дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з нею. ("Наталка-Полтавка" Іван Котляревський).
8) Поклич мені Степана, я хотів з ним побалакать. ("Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий).
При означено-особових реченнях можно поставити "я" чи "ти".