Зимовий ранок надзвичайно красивий, особливо в гарну погоду. З самого ранку, як правило, дерева вкриті інеєм. Мов зачаровані, вони стоять в сріблі. Але як тільки починає підніматися сонце, то все змінюється. Дерева вже усипані мільйонами різнобарвних діамантів, які так і іскряться.Взимку вранці на багато прохолодніше, мороз ще тримається. Ідеш по вулиці, і сніг під ногами скрипить. На небі ще горять зірки. Сонце вже починає підніматися, але на небосхилі, як і раніше висить застиглий місяць. Здається, що йому так холодно, що він з місця не може зрушитися. Але тут йому на до приходить сонце, яке зігріває його своїми променями і він починає поступово опускатися за горизонт.Сонце осяває своїми променями обрій, забарвлюючи його в холодний рожевий колір. Зимове ранкове небо не так красиве як влітку, тут немає хмар і зовсім мало фарб.Чим вище піднімається сонце, тим тепліше стає. Воно немов руйнує зимові чари Снігової королеви, яка навела за ніч порядок у своєму царстві.На небі поступово тануть зірки, але ввечері, як тільки почне заходить сонце, вони знову заіскряться холодним світлом.Зимовий ранок надзвичайно тихий, здається, що ніхто не хоче порушувати цю ідилію, але от приходить новий день і життя знову кипить.
Одного прохолодного зимового ранку до зайця завiтав його друг кролик. Хоча це й було не сподiвано, але зайчику було приемно, що про нього пiклуються. Зайчик одразу ж почав пригощати свого друга. Вiн вiдкрив банку малинового варення та зробив горячий час, аби кролик трiшечки нагрiвся. Потiм вiн показав своему друговi свiй дiм та комiрчину, де знаходяться всi запаси на сурову зиму. Так як його другу вже час було йти додому зайчик дав кролику баночку солодкого медку. Зайчик пообiцяв кролику обов'язково завiтати до нього у гостi!
