1. Наближаючись до аеродрому (до нього залишалося летіти півгодини), пілот відчув втому: все, що робить життя людей приємним: будинки, кав’ярні, алеї – все це росло, насувалося на нього; він почував себе завойовником, який, одержавши перемогу, знаходить, знайомлячись з новим життям, скромне щастя людей.
2. Пілотові здавалося, що містечка, де він зупинявся на годину-дві, і сади, обнесені старими стінами, існують самі по собі, існують вічно, байдужі до його, пілота, життя; там, унизу, у містечку, є дещо, чого він позбавлений: дружня розмова, затишок, тепло білої скатерті – все те, з чим людина зживається повільно і назавжди.
