юдиною бути дуже складно, адже справжня людина повинна мати такі риси, як чесність, доброзичливість, добросовісність і відповідальність. Для того, щоб розуміти, наскільки ти хороша особистість, слід вміти бачити свої вчинки очима інших людей, слід замислюватися над тим, що ми робимо. Адже часто ми діємо, не розуміючи, які наслідки можуть бути від наших вчинків, а через деякий час нам доводиться шкодувати про скоєне. Крім того, бути людиною — це обов’язково мати мету в житті, друзів, родину.
Кожен з нас хоча б раз замислювався над тим, якою людиною він є, кожен з нас хоча б раз намагався змінити себе. Але перш ніж змінюватися, треба визначитися, що ти прагнеш мати від життя і яким у цьому житті ти хочеш бути. А вже потім треба виховувати саме ті якості, які до досягнути мети і втілити в життя свої прагнення. Та робити це необхідно вже зараз — не слід відкладати на завтра те, що ти можеш зробити сьогодні.
Письменники та поети у будь-які часи досить часто зверталися до теми людяності, виховання справжньої людини. Актуальною ця проблема залишається й сьогодні: як у літературі, так і в реальному житті. Майже у кожному літературному творі можна знайти ствердження, що гідною людиною бути не Треба пам’ятати, що саме вміння любити, щирість і людяність робить нас людьми. Досить часто саме кохання змушує нас стати кращими і змінитися. А якщо людина прагне стати кращою, змінитися, і у неї це виходить, вона вже тоді почуває себе щасливою. Але водночас ми повинні залишатися собою і не втрачати своєї особистості, власного обличчя. Тому не треба робити того, чого хочуть інші і так, як вони того бажають, хоча до порад оточуючих прислухатися варто.
Отже, щоб стати гідною людиною, не достатньо нею народитися. Треба постійно вдосконалюватися і працювати над собою. Бути справжньою людиною — це дуже складно й відповідально, і хоча ідеальним бути неможливо, до цього треба прагнути усе життя.
Объяснение:
Володимирський собор
Объяснение:
Володимирський собор побудований у стилі давніх церков Візантії. Будівництво храму було заплановане ще в середині ХІХ століття, але тривало більше чотирьох десятиліть. У підсумку очікування виправдалися, і собор вийшов величним та урочистим. До створення святині доклали руку відомі київські архітектори, такі як Олександр Беретті та Володимир Ніколаєв, а розписами займалися видатні художники Віктор Васнецов, Вільгельм Котарбінський, Іван Селезньов, брати Павло та Олександр Свєдомські та інші майстри. Керував роботами відомий мистецтвознавець, професор історії мистецтв Петербурзького і Київського університетів Адріан Прахов. За його ескізами в соборі виконані мармуровий іконостас, скульптури князя Володимира та княгині Ольги на вхідних воротах і значна частина орнаментів. Після закінчення робіт з розпису собору всі художники були нагороджені золотими медалями, виготовленими за ескізами А. Прахова.
В е л и ч н а