Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер… Проте є в осені величава дозріла краса.У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
Осінь-восени (і-е) - “Восени дні стають коротшими, а ночі – довшими”; село-сільский (е-і) - “Набираюсь сил од природи, од сільського повітря”; дорога-подорожній (г-ж) - “Наче подорожній, стукала у вікно обмерзла гілка плакучої берези”; книги-книжковий (г-ж) - “У кожному книжковому магазині на зустріч із нами століттями чекають мудреці та філософи, учені та чудові оповідачі”; муха-мушка (х-ш) - “В хаті тишина, мушка не забринить”; кожух-кожушок (х-ш) - “На порозі з'явилася мама, тримаючи за руку Тараса, одягненого в кожушок”; плуг-плузі (г-з) - “Не журися, вірний воле, не здихай все важче, тяжко в плузі вік ходити, та й мені не краще...”.
п'ятдесят [п й а т д е(и) с' а' т]