Людині дається її життя тільки один раз.Між собою ми можемо сперечатись про життя після смерті,але ніколи не будемо певні.У нашому світі багато ненависті і злоби,але з цим потрібно боротись.Бажання зробити навколишніх добрішими може бути оправданим,якщо ми почнемо із себе.Одні із головних якостей у людей,котрі я ціню це честь,сміливість і доброта.Прояв героїзму оже бути різним,прикладів безліч,але для того,аби пожуртвувати своїм життям,напевно,потрібно мати велику силу духу і любов та чисту душу.Кожен із нас вчинив би по-різному,але це питання занадто важке,щоб відповісти на нього точно.
Одні кажуть, що друзі перевіряються в біді. Інші наполягають на тому, що справжній друг той, Чи є місце заздрощам у товариських стосунках.
На мою думку, правильне і перше, і друге твердження. Адже справжній друг має і допомагати, і радіти за тебе. Та якщо у тебе все-таки є такий чудовий друг, то теж потрібно намагатися дотримуватися цих правил. Бо той, хто не до в тяжку хвилину, той автоматично перестає бути другом. А якщо не радіти за чужі успіхи, то зі сторони може здатися, що ти просто заздриш.
І тут ми плавно переходимо до заздрості. Те, шо заздрити не можна, знає кожен. Та от чи справді він ніколи не заздрить? Ще краще усі знають, що у дружбі заздрощам не місце. А як щодо товаришів - вони ж не друзі. Але все-таки заздрити не можна нікому - навіть незнайомим людям, не кажучи вже про товаришів та найкращих друзів.
Іноді краще мовчати, ніж говорити безглузді слова.
Осіння листва почала шипотіти мені пісню лісу.