ответ: Только она на русском
Жили в волшебном лесу части речи. Частей речи было много, казалось, что больше уже и не надо. Но вдруг, откуда ни возьмись, с неба свалилось причастие, только оно ещё не знало, что оно причастие. Шло причастие и вдруг наступило в лужу. Посмотрело на свое и отражение и воскликнуло: "Я на прилагательное похоже! Пойду жить к ним". Пришло причастие к прилагательным и стало просить, чтобы его приняли. "Я тоже волнистой линией подчеркиваюсь и за признаки отвечаю", - сказала часть речи, но ее никто не услышал. Подошло главное прилагательное и говорит: "Нет у нас места, иди-ка лучше к глаголам!" Но и у глаголов места не нашлось.
Каждая часть речи хотела себе больше запятых. В это время в волшебной долине их стало совсем мало. Тогда увидели существительные и глаголы, что у причастия обороты есть, которые драгоценными запятыми были наполнены. Стали существительные и глаголы на свою сторону причастие переманивать, начали драться и кричать, к кому оно пойдет. Тогда причастие сказало: "Я само по себе буду, и нечего больше ссориться". Так появилась новая часть речи.
Объяснение:
Відповідь:
В моєму житті є багато друзів . Але вірних в наш час нажаль дуже мало . У моєму житті є така людина (Ім'я цієї людини ) .
На мою думку , якби не було такої людини , люди , були б більш замкнені в собі , не мали б змоги комусь розказати свої секрети , довіритись , звичайно окрім батьків.
Я щаслива , що є така у мене людина. Це та , з якою я можу бути такою яка я є , ми можемо сміятись , веселитись , ділитись секретами , які ніхто ніколи не дізнається . Коли якась небезпека , (ім'я) , стає мені як захисник , і я відчуваю велику безпеку . Ми ніколи не заздримо одна одній , адже ми радіємо одна за одну .
На мою думку, якби не було таких людей , то наше життя було б таким закритим , не зовсім цікавим . Я дуже ціную таких людей , адже вірної і справедливої людини , не може бути кращої !
Пояснення:
Наше минуле - неоціненний скарб. Завдяки нашим пращурам ми маємо життя і різні можливості, яких вони були позбавлені. Тому іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як залежить майбутнє всього світу від нас самих?
Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. Варто зазначити, що ми не можна судити про те впливає людина на майбутне чи ні лише на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх до ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим і тим самим змінюють майбутнє. Чи не у цьому сенс життя?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже зміним своє майбуинє!
Тому я вважаю, що майбутнє неодмінно залежить від мене і мого ставлення до інших, і те що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети.