Психологи кажуть, що справжній компроміс - вміння пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Давай розберемося, як це правильно робити. Ти дуже пишаєшся тим, що у відносинах зі своїм чоловіком ніколи не йдеш на компроміс. Не зійдетеся, наприклад, в думках, на яке кіно відправитися суботнім вечором, і ти замовкає.
Мовчати ти, звичайно, вмієш талановито: не розмовляєш із чоловіком, немов не помічаєш. Чоловік після декількох годин інтриги в мовчанку капітулює. Але от парадокс: начебто все відбувається так, як хочеться тобі, але ти останнім часом ходиш незадоволена: помічаєш, що щось у відносинах змінилося, з'явилася холодність, чоловік майже нічого не пропонує тобі, більше часу став проводити на роботі або в компанії друзів. І ось ти та інші не менш принципові панночки, що хочете бути щасливими в особистому житті, повинні згадати поради сімейних психологів: застава гармонійних відносин - це, насамперед, вміння вести діалог і йти на компроміс.
Хочеш жити в злагоді - погодься! Так уже виходить, що мистецтвом компромісів - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більшу, у шлюбі відають жінки. Ми повинні бути тонше, гнучкіше, мудрішими, відхідливі. Тільки зверни увагу: все це зовсім не означає, що дами повинні завжди йти на поступки і в усьому погоджуватися зі своїми благовірними. Такі односторонні поступки ні до чого доброго не приведуть. Рано чи пізно вічно поступається сторона, незадоволена цим фактом, все одно забуде всі свої благі наміри і заявить: "Набридло! Досить!" По-хорошому, на поступки доведеться йти і другій половинці. Але от біда, вона вже й забула, як це робиться, адже весь цей час лише прихильно приймала. Загалом, ситуація виходить тупиковою. Для цього ми повинні користуватися компромісом - умінням пожертвувати меншим, щоб в результаті отримати більше. Щоб ситуацію змінити, ми повинні вміти знаходити компроміси і вчасно пропонувати їх нашим коханим. А якщо при цьому ти зможеш переконати коханого, що це його ініціатива, що це він - розумниця, світла голова і кращий на світі чоловік - запропонував такий блискучий вихід із ситуації, то це і зовсім вищий пілотаж.
Поступки за правилами Щоб компроміс (у хорошому сенсі цього слова) в сімейних відносинах повністю себе виправдав, "користуватися" їм потрібно, дотримуючись правил. Щоб досягти згоди, чимось поступитися повинні обидва партнера. Наприклад, він хоче піти на футбол, а вона на концерт улюбленої співачки. Обговоривши всі можливі "за" і "проти", вони, щоб нікому не було образливо, вирішують піти ... в кіно на фільм, який обидва хотіли подивитися або знаходять інше компромісне рішення. В результаті і він, і вона залишилися задоволені тим, як провели вечір.
Існує правило , за яким той, хто пропонує компроміс, повинен спочатку поступитися партнерові, і лише потім подумати про поступки для себе. Причому робити це потрібно добровільно, не перетворюючи його на своєрідний шантаж: Ти мені - я тобі. Наприклад, ти хочеш піти в кафе з'їсти шоколадний десерт, а він мріє про піцу. Тоді ти пропонуєш: давай сьогодні дійсно підемо в піцерію, і я обмежуся овочевим салатом, а наступного разу ми неодмінно підемо в кафе-кондитерську. Будь вдячна за поступки. Навіть якщо коханий не довів обіцяне до кінця. Скажімо, ти просила його прибрати в квартирі. І хоча у партнера були інші плани, він поступився. Він склав речі в гардероб, пропилососив, а ось витерти пил забув. Не варто вказувати йому на "хвости", навпаки, подякуй його. Здається, після цього партнер буде куди частіше йти назустріч. І взагалі компроміс справа хороша.
"Подорож країнами Європи"
Європа, Європа, Європа… Здається, неначе таке просте слово, а скільки в ньому незрозумілого, непізнаного. Думаю, всі хотіли б дізнатися: що таке Європа?І Тому я вирішила написати цей твір у вигляді подорожі. Гадаю, це буде цікаво і незвичайно. Отже, подорожуватимемо по країнах Європи.
Звичайно, нашу подорож ми почнемо з України. Україна! Країна хвилюючої краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу обеліски, могили й пам’ятками та прекрасна народна пісня. Звичайно, є в Україні пам’ятки архітектури, взагалі їх безліч, та я згадаю лише деякі з них – такі, як Храм святої Софії, Успенський собор, Андріївська церква, Києво-Печерська Лавра, Ластівчине гніздо.
Взагалі про Україну можна сказати ще багато але ми продовжимо нашу духовну подорож. Наступна країна, в яку ми потрапимо, буде Німеччина. Мешканці німецької столиці – Берліна – віддають перевагу їзді на велосипедах, які громадяни навіть можуть узяти на прокат.
А зараз ми з вами бачимо Бранденбурзькі ворота, що були спорудженні в 1791 році, на яких Богиня Вікторія веде чотирьох коней і бойову колісницю додому з поля бою. Також рештки Берлінської стіни, побудованої в ніч з 12 на 13 серпня 1961 року, яка 28 років розділяла місто на дві частини.
А тепер ми побуваємо в невеличкому місті Люрд у Франції, що розташоване у передгір’ї високих Піренеїв. Є тут українська церква Успіння Пресвятої Богородиці. Навпроти неї розміщений готель Святої Родини, а між церквою і готелем пролягає вулиця України. Особливо вражає мене грот (печера) Масабель , де об’явилася Богородиця Бернадеті. Перед заглибленням стоїть фігура Матері Божої. Недалеко від гроту встановлені шість жіночих і одинадцять чоловічих купелей.
Португалія. Відвідаємо місто Фатіму, де 92 роки назад Божа Матір з’явилася трьом пастушкам. Двоє з яких померли в ранньому віці, а старша з них Лусія відійшла у вічність в 2004 році. Крім святих місць, ми маємо змогу поніжитися на березі Атлантичного океану в місті Назаре і по гати за величезними хвилями, які шумлять, немов не дозволяють зайти у воду.
Перебуваючи в Іспанії у Барселоні, ми відвідаємо римо-католицький собор Святої Родини. На відміну від океану, в Барселоні Середземне море набагато тепліше і спокійніше. Кілька годин перебування у солоній воді додає бадьорості. Ну що ж, поїхали далі!
Тепло і привітно зустрічає нас Італія. Рим - центр італійської культури. Особисто мене вражає невелика територія міста-держави Ватикан, яке є володінням Папи Римського. Ми побуваємо в Соборі Святого Петра, де знаходяться його мощі та мощі Юди Тадея. Символом Рима і його життя є величезний амфітеатр - Колізей, де проводилися бої гладіаторів. Окружність Колізею становить 527 метрів, він міг помістити 73 тис. відвідувачів, побудований в 75 році нашої ери.
Австрія – остання країна, де ми зупинимось, повертаючись додому. У Відні ми побуваємо у Соборі Святого Стефана, храмі єзуїтів.
Взагалі вважаю, що наша подорож була дуже цікава й незабутня!