Напишіть невеликий опис (5-6 речень) у художньому стилі на одну з тем: вітер з гаєм розмовляє, відпочиває вітер у споришах, принесли дощі золоті сироїжки. використайте прикметники, які було б написано з не разом і окремо.
Барви осіннього лісу початок осені завжди чарівний. повітря стає прозорим, а все навкруги виграє-яскравими кольорами. невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. а після дощику з кущів вилазять гриби.. кумедні, товсті. на старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. особливо поважними серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним. пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. а разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.
МОЯ ВУЛИЦЯ. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,- завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». Їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.
Якось ми гуляли с Петриком по лісу . Батько нам сказав набрати гілля на костер у хаті . Вже було піздно... Ми зібрали лише 30 палочок але це замало . Назбирали ще трішки та пішли додому. Але у далині помітили якусь тварину.Підійшли . Це був олень із заповідника. Мій брат Петрик узяв мотузку Завязав оленя . Та почав тянути . І я не байдужкував теж допоміг. Витягли оленя і він побіг . Аж тут пролунав постріл. Та олень впав...Та там вийшов наш дідусь.Сказав :О яка гарна здобич ! -Він не лісовий- Сказав Я -І що?-Сказав дід- Я вам копита дам ! Тим часом ми взяли гілля та пішли . А він досі кричав .
Пройшо 2 роки .. Олень і досі там лежить ... Я цей випадок запам ятаю надовго..
