Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну.Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова.Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові.На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови.Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового.Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.
Кожен з нас хоч раз в житті запізнювався з ранку до школи і не встигав поснідати.Але сніданок-найважливіший прийом їжі,що ж робити?! Можна просто приготувати бутерброд з коабасою чи купити булку по дорозі і з'їсти на ходу-це не вихід.Харчуватися треба правильно,тому можна прокинувшись,поставити чайник,піти вмиватися ,а тим часом він закипить,потім взять віасяні пластівці і залити їх окропом,через хвилину каша буде готова,якщо любиш солодку кашу,то додай меду,варення ,фруктів,що завгодно ,тут можна фантазувати.Головне,що сніданок корисний,швидкий у приготування та бюджетниий
- Олю, до мені прибрати в хаті.
- Гаразд мамо.
- Я буду мити підлогу, а ти повитирай пил з вікон.
- Гаразд, а можна я ще поллю квіти?
- Звичайно Олю.
- Дякую матусю.
- Я повитирала вікна.
- Молодець донечко.
- Зараз я поллю квіти.
Через 10 хвилин:
- Мамо я полила квіти, що можна зробити ще?
- Дякую доню, але далі я сама все зроблю. Іди відпочивай.
- Добре. Піду почитаю книгу.
Через 1 годину:
- Олю йди до мені мити посуд.
- Гаразд мамо, а що робити?
- Я буду мити тарілки, а ти будеш їх витирати.
- Добре. Починаємо.
Коли помили тарілки:
- Все донечко, далі я все зроблю сама. Дякую, що до мені з хатньою роботою.
- Добре я піду дивитися телевізор. Мамо мені було не важко тобі допомагати. Бо я тебе люблю!