Новорічна ялинка – справжня окраса новорічних свят, це символ та невід’ємна ознака Різдва та Нового Року. Струнка, розкішна, немовби казкова принцеса несе за собою святковий настрій. Традиція прикрашати ялинку має давні коріння і розповсюджена майже у всіх країнах. Декорувати ялиноньку збирається уся родина, від маленьких до старих. Деякі люди прикрашають ялину посеред свого двора, аби вона кожного року поверталася знов і знов, і підрісши ще вище та більше, радувала своєю красою. Інші ж – наряджають її просто у своїй оселі. Ялинку розміщують на видному місці у комфортному для неї місці, беруть з коробок різнобарвні іграшки, кульки та дощик. Раніше на ялинку чіпляли горіхи, паперові прикраси, цукерки, але зараз її прикрашають різнокольоровими блискучими іграшками, плетеними прикрасами, дзвіночками. Для початку встановлюють верхівку ялини або зірку. Раніше була популярною восьмикінечна Віфлеємська зірка, яку згодом змінили на п’ятикутну радянську. Потім починають розвішувати найбільші іграшки, обвивають її яскравими ліхтариками та чіпляють невеличкі фігурки казкових створінь та героїв, розміщуючи їх по всій ялинці, щоб не було порожнеч та прогалин. Її огортають сріблястим дощиком, після чого вона виглядає ніби присипана морозним снігом.
1. Мотря стояла коло тину висока та здорова,така заввишки,як Карпо,з широким лобом, з загостреним лицем,з блискучими,як жар,чорними маленькими очима. 2. По другий бік тину стояла баба Кайдашиха,висока та суха,неначе циганська голка,в запасці ,в рясній білій ,як сніг,сорочці,в здоровій хустці на голові . 3. Ти бичуєш святу тишу землі скреготом фабрик, громом коліс,брудниш повітря пилом та димом, ревеш від болю, з радості, злості. 4. Ти хочеш будь моїм планом, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце…
Ніч - підмет, підкреслюється 1 лінією.
Стояла - присудок, підкреслюється двома лініями.