Свята люблять усі, тому що причин не любити їх, напевно, зовсім не існує. Адже це зазвичай веселощі, гарний настрій і доброзичлива кампанія. У кожної людини є своє найулюбленіше святкування, або навіть кілька. У цьому творі я розповім про своє улюблене свято.
Найбільше мені подобається святкувати Новий рік. Особлива атмосфера цього свята відчувається задовго до його приходу. Прикрашаються вулиці, магазини, торгові центри, вікна будинків. І самі квартири теж прийнято наряджати гірляндами, мішурою, сніжинками та іншими красивими святковими речами. Ще люди ставлять в своєму будинку ялинку, яка є головним символом Нового Року. Кожен прикрашає своє деревце блискучими новорічними іграшками, а на саму вершину вішають янголя.
Мені подобається це свято ще й тим, що його відзначають дуже довго, дуже пишно і всією сім`єю. Дарують один одному подарунки, йдуть всі разом дивитися салюти і будують плани на наступний рік. Щоразу з нетерпінням чекаю Новий рік!
Объяснение:
якщо довгий твір, то забери пару речень.
Гуляючи осіннім лісом помічаєш, що осінь вже обережно торкнулася своїм пензлем розкішного одягу дерев, залишивши де-не-де жовті й червоні плями.Аж раптом очі натрапляють на порожню пластикову пляшку. Ще далі помічаю зрубане деревце, сліди від вогнища… А он іще пляшки, одноразовий посуд, залишки іжі. О цивілізаціє! Від тебе не втечеш! Ти дібралась і сюди. Але у надто спотвореному вигляді… Стежками мого вимріяного лісу пройшла людина, залишивши після себе купи сміття.
Приємні враження кудись зникають, від романтичного настрою не залишається й згадки. Далі йду повільно, замислюючись. Все думаю: а хто повинен дбати, щоб ні на хвилинку не зупинялося серце природи, щоб не забруднювалися річки, не засмічувалися ліси, не вимирали рідкісні птахи, звірі, риби? Хто повинен турбуватися про це: екологи, уряд країни, партія «зелених» ? А може, кожен з нас? Адже іноді достатньо не зірвати квітку, не зламати гілку, не зрубати ялинку під Новий рік, не викинути сміття в річку, не запалити вогнище в лісі…