Раз на рік ми з сім'єю відзначаємо свято Різдво. Це свято приносить веселощі і радість і тому мені він дуже подобається. Різдво Христове завжди буває взимку, тому погода на вулиці морозна. Яскраво світить сонечко, а на землі блищить і переливається сніг. Всі дерева стоять закутані снігом і мають гарний образ. Зимова пора взагалі красива пора року. У квартирах зустрічаються родичі і найдорожчі, всі вони вітають один одного з найдивовижнішим святом в році. Я теж отримую привітання і подарунки в цей день і також дарую особливо хороші побажання. У такий день я відчуваю себе набагато щасливіше. За традицією ми збираємося вдома за круглим столом. У нас збираються всі гості. Також мама робить багато смачних частувань. А ще пече саме смачний торт. У нас вдома прикрашена ялинка, вона виблискує різнокольоровими вогнями. Вона додає справжньому святу особливу чарівність. У нашому будинку панує затишна і святкова атмосфера. Перед веселощами цілий день насичений занепокоєнням і пре.
Объяснение:
Різдво, це свято яке полюбляють усі дітлахи та деякі дорослі. Це свято дуже урочисте через свою атмосферу та настрій. В давнину люди вірили що саме в Різдво всі не чисті духи зникали, та ніколи більше не приходили.
Свят вечір - тий самий вечір де на столі обов'язково має на столі стояти кутя та ще 12 страв. Потім починалися танці, та коли всі вставали зі столу, кутю та ще деякі страви не забирали зі столу. Щоб духи рідних та знайомих мали змогу попоїсти.
Всім гарного Різдва та гарного настою!
Пояснення:
Оповідання про сніжинку
Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. Матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.
Ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ. Як це було прекрасно! Сніжинки закружляли над Землею у веселому таночку і літали, літали... А поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших Сніжинка. Вона була легка і срібляста. Вітер ніжно підхопив Сніжинку і спустив до моеї лодоні. В морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами і чарівно усміхалась.
Мені стало цікаво дізнатись про цю крихітку і я почала розпитувати Сніжинку про її пригоди. Вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. Про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. Сніжинка була допитливою тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. Біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. Про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. Про чарівну музику Новорічних свят... І про все, все, все...
Та раптом на небо випливло чарівне малинове Сонце! Воно було таке велике і гарне. Такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! Їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, танцювати...Сонечко було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.