Стоїть на краю нашого села одинока тополя.И все б нічого,та почала вона потихеньку всихатися.Занепокоїлися селяни-то ж кому не скажи,як до села їхати-усяк знав,що як тополя трапиться,то вжей до села рукою подати.І вирішили селяни до одиначці.Зібралися всі гуртом та й пішли до тополі.Хутко зрізали зайві засохлі гілки,щоб не заважали розвиватися молодим галузкам. Високо піднялось гіляччя з того часу.Так і кажуть люди до цього часу на селі:"Та то тополя руки догору підійма.Дякує за те,що ми її врятували".
Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.
У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.
