Біля нашої школи висаджено багато каштанів. Це високі дерева з акуратною округлою кроною, що дає влітку густу прохолодну тінь. Листя каштана великі, крислаті. Дерева з такими широкими листям добре очищають повітря і збагачують його киснем. Коли наприкінці весни або на початку літа каштани зацвітають, здається, що в місті настав багатоденний свято. Білі та рожеві «свічки», що складаються з безлічі квіток, надають деревам вид величний і урочистий. Легкий аромат квітучих каштанів пов'язаний для мене з близькістю літніх канікул, наповненими сонячним світлом днями і довгими весняними вечорами. Чим ближче осінь, тим частіше починаєш помічати в густих кронах дерев колючі зелені їжачки плодів. І ось настає хвилина, коли перший блискучий коричневий кульку з сухим стукотом падає зверху до ніг. На початку навчального року весь шкільний двір виявляється усипаним шоколадними каштанами.ені.
- Доброго ранку, Анно! Чи можеш ти сформулювати мені справжню ціннісь спілкування? -Привіт! А чи має це сенс? Як би то ми контакнували зараз, аби не мова? -Ось тут ти не зовсім маєш рацію! А як же мова жестів? Чи ти забула про інші засоби спілкування? -Ох, а дійсно! Я й думати забула про це. - А дарма! Мова - це, звісно, важливо, але то не єдиний засіб спілкування. -Авжеж. Але яким би засобом спілкування ми не користувалися, спілкування - це дуже важливо, адже так? -Звісно! А знаєш чому? -Мабуть, ми маємо взаємодіяти один з одним, ділитися своїми думками через спілкування? -Так, то вірно! -Тепер то мені зрозуміло. - Що саме? - Зрозуміло те, що справжня цінність спілкування - невичерпанна. Треба цінити свою мову.
ВРАНIШНЯ, ранiшня, уранiшня, ранкова, рання - це все буде вiрно.