Сьогодні четвер.Наш час прибирати подвір*я.Все подвір*я буде чисте!Аж раптом суне вітер.Він всю нашу роботу замів.Бідолашні хлопчики!Тепер нам знову потрібно все прибирати!А вітер полетів та усміхнувся.
Сьогодні у нашої школи прибирання подвір*я та й самої школи. Старші класи прибирали в школі а ми на подвір*ї Хто замітав, хто виносив сміття, інші сапали клумбу й невеличкий шкільний город Всі класи були задоволені, тому що у всих було лише по чотири уроки.. Прибирання закінчено... Вчитилі та і самі учні були задоволені, тому що шкільне подвір*я стало чистим... Після прибирання всі учні пішли додому, задоволені й веселі... От так у нашій школі проводять прибирання території
Розгнівалася стара Зима : задумала все живе на землі знищити , і почала з пташок . Набридли вони їй веселим щебетом, невтомним гомоном .Дмухнула Зима холодом , зірвала листя із золотих гаїв і лісів, розкидала його по сумних дорогах . Нема куди пташкам сховатися.Почали вони збиратися невеселими зграйками , радилися перед далекою дорогою , потім здійнялися і полетіли за високі гори , за сині моря Весну шукати. Довго вони летіли над морями-океанами, вже й крильця стомилися, аж раптом бачать перед собою зелений острівець. Зраділи пташечки перепочинку, сіли на землю. Аж дивляться - йде молода гарна дівчина, вся у зеленому вбранні. Підійшла вона до них , та й питає: "Звідки летите, що шукаєте?" Розповіли їй пташки про свою біду ла вона їх та й каже : "Ви знайшли те, що шукали, я - Весна. Я вам до " Відпочили пташечки та й разом з Весною полетіли додому. Прилетіли, а там вже Зима вже майже все живе заморозила, лютує. Але юна Весна змахнула своїми руками, і на небі розійшлися хмари, виглянуло сонечко, усміхнулося. Тоді почало воно гладити своїми ніжними промінчиками Зиму, розтопило лід у її серці. Соромно стало Зимі, розплакалась вона, і весь лід довкола теж почав топитися. Ожила природа, зраділо все живе. Відступила люта Зима геть. А щасливі пташки заспівали на честь Весни свої найкращі пісні.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.
