Духовне багатство – це не лише інтелект, рівень знань, майстерності, досвіду, а й особливості вдачі, генетичне підгрунтя, у якому зародилися паростки художнього мислення. Сам інтелект без цього підгрунтя ніщо. І чим воно багатше, тим органічніше мислить художник у своїх творах – пошуках.
Якщо зазирнути в життєпис скульптора Богдана Романця, то можна знайти відгадку на всі найголовніші таємниці його творчої лабораторії.
Скульптор прийшов у мистецтво крізь терни. Батько не дозволяв йому малювати, бо хотів бачити сина продовжувачем власної ковальської справи в селі у Бродівщині. Але наполегливий і закоханий у мистецтво син не полишав олівця, бо виходило добре. Роботи хлопця помітила вчителька англійської мови М. Подоляк, повезла хлопця до Львова у Будинок народної творчості. А згодом славна Софія Вольницька відпросила у батька сина для навчання на підготовчих курсах. Відбулося знайомство Богдана з Левицьким, Сельським, Овсійчуком – справжніми майстрами мистецтв.
У своїй творчості Богдан Романець прагнув порвати пута стереотипності, офіціозу, псевдореалізмуі вийти на свою рідну національну духовність, довести, що власна історія та народна культура – невичерпне джерело для натхнення.
Роботи його органічні, гармонійні за формою і духом. Дуже показовою в цьому плані є скульптура “Саркофаг України”. Нічого, здавалося б, суто українського в ній нема, але якщо уважно придивитися, то в цій фігурі можна побачити всю трагічну долю України – від прадавніх жорстоких часів до чорнобильської трагедії. Скульптура промовляє кожною своєю деталлю – і не декларативною, не прозовою, а мовою символів справжнього мистецтва, мовою поетичного епосу. Тим і вражає, вражає глибоко. Вдивляєшся в скульптуру, в її форми і душу огортає почуття трагічно-болісне, містичне. Здається, ось-ось тобі відкриється якась таємниця буття, таємниця того великого Будівничого, що дав людям відчуття і щастя, і горя.
Отже, цю річ можна вважати справді цікавою художньою знахідкою. Вона має посісти достойне місце в Україні як пам’ятка епохи, як досконале відображення української долі.
До сьогоднішнього дня художник прийшов з гідним доробком. Не зра-див син добрих надій великої родини. Митець у постійному пошуку нових тем, сюжетів.
Проблема куріння стоїть дуже гостро в сучасному суспільстві. На вулицях можна бачити багато чоловіків, жінок і навіть підлітків, які курять. Це, звичайно ж, найкоротший шлях до поганого здоров’я.
В даний час є багато інших шкідливих газових викидів у повітрі. Це відходи від промислового або автомобільного виробництва. Тим не менш, куріння є найгіршим з усіх газів. Навіть якщо ми не куримо самі, а просто вдихаємо пари від сигарет інших курців, це шкідливо. Ті, хто не курять, але сидять поруч з людьми, що палять, називаються пасивними курцями.
В останні кілька років вживаються заходи, щоб скоротити куріння. У ряді країн були запущені кампанії по боротьбі з курінням. В результаті в деяких містах куріння було заборонено в громадських місцях. Наша країна також на шляху до боротьби з курінням. Нещодавно був введений новий закон, що всі ресторани повинні мати окремі території для некурящих.
Ми вчора допомагали бібліотекарю носити книги
я ще ніколи так не ходила як вчора