Часто можна почути, що манера людини говорити - це її друге обличчя. Але чому так? Давайте поміркуємо.
Мова - це найбільший скарб людства, за допоиогою неї ми навчилися ділитись своїми думками з іншими. Кожне слово, це не набір звуків і букв, а велика емоційно-смислова частинка, що відображає наш світогляд, тому так важливо, навитися правильно користуватися ними. Іноді багато слів означають одну й ту саму річ або явище, але в той же час вони відносяться до різних стилів. Кожен стиль і манера говоріння характерні для різних сфер спілкування. Це дуже важливо розуміти, тому що уявіть, що станеться, якщо вдома ми будемо завжди звертатися офіційно, а в школі або на роботі "привіт" замість "добрий день", або "ну вибач" замість "вибачте, будь-ласка". Це все дуже складна річ і між цими сферами тонкі межі, тому для того щоб показати себе з правильної сторони потрібно чітко обдумувати і підбирати слова за ситуацією, а не бовкати перше, що на розум прийде.
На основі всього цього, я вважаю, що дійсно манера говорити є обличчям людини і що так важливо не втрачати цього обличчя у будь-якій ситуації.
Пропоную скласти такі речення з дієприкметниковим зворотом:1 Квітка, зів'яла ще кілька днів тому, ніби повідомляла, що в домі траур. (зів'яла ща кілька днів тому)2. Захоплений дівчиною, Антон запізнився на автобус. (захоплений дівчиною)3. Здоланий суперником, чоловік відмовився вдруге виходити на ринг. (здоланий суперником)4. Попереджений товаришем, він швидко покинув домівку. (попереджений товаришем)5. На площі стояв народ, зляканий та притихлий. (зляканий та притихлий)6. Здивовані, хлопці пішли геть. (здивовані)7. Навіть жінка, занепокоєна чоловіковою відсутністю, не могла спати. (занепокоєна чоловіковою відсутністю)8. Будинок стояв занедбаний та чорний. (занедбаний та чорний)9. Постійно стривожений, він йшов, озираючись. (постійно стривожений).10. Розрихлена та розпушена грядка радувала око бабусі. (розрихлена та розпушена)
Природа - це наша мати, тому так важливо оберігати її. Тому що вона піклується про кожного з нас і дарує нам все найкраще з того що має. Наведу цікавий приклад з власного життя. Нещодавно мене дуже вразив один вчинок. Відпочиваючи влітку в лісі, я стала свідком жахливої ситуації. Маленька дівчинка безжалісно ламала гілки дерев і шкодила кору ножем. Коли я запитала її про причину поводження, то вона поскаржилась на поганий настрій. Я вирішила провести з нею виховну розмову, розповідаючи про те, що вона вчиняє погано, і що природа не винна у її поганому настрої. Вона дійсно засоморилась і попрохала вибачення, обіцючи більши ніколи так не робити. Людина і природа міцно взаємопов’язані між собою і ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем. Цей приклад був наведений не даремно: я хочу щоб кожен з вас задумася над своїм ставленням до природи.
Часто можна почути, що манера людини говорити - це її друге обличчя. Але чому так? Давайте поміркуємо.
Мова - це найбільший скарб людства, за допоиогою неї ми навчилися ділитись своїми думками з іншими. Кожне слово, це не набір звуків і букв, а велика емоційно-смислова частинка, що відображає наш світогляд, тому так важливо, навитися правильно користуватися ними. Іноді багато слів означають одну й ту саму річ або явище, але в той же час вони відносяться до різних стилів. Кожен стиль і манера говоріння характерні для різних сфер спілкування. Це дуже важливо розуміти, тому що уявіть, що станеться, якщо вдома ми будемо завжди звертатися офіційно, а в школі або на роботі "привіт" замість "добрий день", або "ну вибач" замість "вибачте, будь-ласка". Це все дуже складна річ і між цими сферами тонкі межі, тому для того щоб показати себе з правильної сторони потрібно чітко обдумувати і підбирати слова за ситуацією, а не бовкати перше, що на розум прийде.
На основі всього цього, я вважаю, що дійсно манера говорити є обличчям людини і що так важливо не втрачати цього обличчя у будь-якій ситуації.