ответ
Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками: не два, не десять, не перший, не четвертий, не ми, не наш, не будь-який (виняток: неабиякий і не абиякий), не до речі, не з руки.Якщо заперечується, відкидається щось, то не з іменниками пишемо окремо: не друг (а випадкова людина, ворог); не приязнь (а байдужість, ворожість), не правда (а жарт, вигадка, брехня), не слава (ганьба і т. д.).Окремо не з прикметниками й прислівниками пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується: робота не важка; дорога не далека; надворі не холодно. Іноді таке заперечення підсилюється заперечними словами ні, ані, ніяк, нітрохи, ніколи, ніде, ніщо, ніхто і тощо: робота аж ніяк не важка; ні, дорога не далека; надворі нітрохи не холодно. В цих самих висловах (якщо в них нема заперечних слів) не можна писати й разом: робота неважка; дорога недалека; надворі нехолодно. У такому разі речення стає стверджувальним.
РАЗОМ:
коли слово без не не вживається: неук, невдаха;
у префіксах недо-, що мають значення неповної дії: недоробка, недооцінка;
якщо слово можна замінити синонімом: нещастя (лихо), неволя (рабство).
ОКРЕМО:
якщо заперечує лексичне значення слова. Найчастіше в таких реченнях є протиставлення: Не сум, а жаль мене бере великий. (П. Куліш);
протиставлення в реченні може бути відсутнє, проте його можна домислити: Не борода робить чоловіка мудрим. Не свинячим рилом лимони нюхати. (Нар. творч.)
ЧЕРЕЗ ДЕФІС
пишеться частка не, вживана як префікс в іменниках – власних назвах: не-Європа.
Объяснение:
Назва цієї квітки говорить сама за себе. Ще не розтанув сніг, а це маленьке диво пробивається крізь землю. На зеленому стеблі з' являється біленька голівка, яка тягнеться до теплого, весняного сонечка. Якщо ви побачите цю лісову красу, то в ні в якому разі не зривайте її! Ця квітка занесена до Червоної книги.
Бережіть рироду!