Гра називається " Гуси Лебеді"
В гру грає група дітей. На одній стороні майданчіка стає "Мама гусиня". Навпроти неі діти гусенята. Сірий вовк розташовується збоку. Гра розпочинається:
Мама:-Гуси-гуси!
Діти:- Га-га-га!
Мама:-істи хочете?
Діти:- Да-да-да!
Мама:-Хліба змаслом?
Діти:- Ні-ні-ні!
Мама:-А цукерок?
Діти Да-да-да!
Мама:-Так летіть!
Діти:- Ми не можемо! Сірий вовк за горою, не пускає нас додому!
Мама:-Ви летіть, тільки крила бережіть!
Діти починаютьбігти доМамі-гусині, а сірий вовкшвидко ловитьдітей гусенят. Той когопіймаєвовк стає вовком,а вовк гусенятком. Гра продовжується.
Прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. Як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . Його дитинство пройшло в мальовничому селі Устинівського району. Бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. Тато своїми руками склав перший свій велосипед «Україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «Мінськ» Будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. Він з відповідальністю ставився до своєї роботи. На посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. Так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. Змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. Навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. І там він був переможцем по шахам, І місце на обласному конкурсі, І місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. Мені є чим гордитися за тата.
Ніхто на це питання, ще не давав відповіді. Щоразу ми чуємо, коли український народ спілкується російською, при цьому вживаючи неправильні слова та інтонацію.
Хіба не соромно? Розмовляють другорядною мовою (російською),так ще не правильно,а що можна казати за українську - милозвучну мову?
От раніше у кожній хаті урочисто Й з радісттю спілкувались українською мовою.Зараз рідше знайдешь таку людину,особливо у великому місті. Радше поїхати до села й почути теплі українські слова.
Нібито у школі вивчають її, проте дуже некрасиво виходить, коли українську та російську мови разом вживають - це вже суржик. Але зараз не про це.
Українська мова в родині - проблема суспільства 21 століття. Якщо все переосмислити, відправцювати у плані орфграфіі,усного мовлення, українська мова навпаки додасть приємності говорити, тощо.Я звичайно розумію,кожен розмовляє так, як йому зручно. Та це вже не принципи людини, це вже закладено
з самого народження,тільки при вивченні, думка може змінитись. Можна вивчати багато мов, проте все одно обереш ту,яка серцю мила.
Чи стане період,що у кожній родині розмовлятимуть українською?Скоріше ні,чим так. Я можу помилятися, проте в Україні багато націй, це :українці,росіяни,поляки,чехи й т.д. І рідна мова в них закладена у душі.