У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого
Объяснение: У ночі хлопцю не хотілося ти до дому. Повний, атончений покраях місяць
один одинцем спокійно котися вгорі. У сріблясто-зеленому потоці, що
бетугану лився наискіс з гори, потонув майлан Кость відрату проминун гіллясті
липи, котрі оточили соборний центар. і по волі пішов Старокиївською
вулицею. Було, здасться, а північ. Перед очима роляглася порожня вулиця, і
тільки де не де вдалечі глухо і делаче такав чись собака Безсумніву, Кость
Городенко цієї ночі не засне. Місяць длятиме и далі срібну зливу, а знайома
порожня вулиця розкаже Костеві видимо невидимо чого
"Сонце сходить,то й ніч близенько"-казала моя бабуся колись мені,коли я була маленька і це було у неї в селі.Я завжди її любили,а ці ніжні бабусині слова завжди згадувалися у мої голові,як найкращі спогади дитинства.
У мене народилася донька.Зараз їй 5 рочків.
-Доню,час лягати спати!-промовила я
-Мамо,я не хочу
-Сонце сходить,то і місяць близенько-промовила я
-Мамо,а сонечко теж рано лягає спати?
-Доню,так...Воно завтра раненько встане і буде будити усіх людей своїм світлим волоссям.
-Добре,мамо.До браніч.
-До браніч,сонечко.
Вмить ці слова стали не тільки мені близькими,а й моїй доньці.Колись вона їх також згадає.
