Объяснение:
зима
сьогодні я відчуваю себе дуже добре, бо на вулиці світить сонечко, тепла і ясна погода. Я ігаю, як під моїм вікном діти грають у сніжки, їм дуже весело. Я полюбляю таку погоду, адже саме в таки дні настрій: гарний, веселий і дуже гарний. Біля мого дому є ліс, він не великий, але дуже красивий, особливо сьогодні, він прям світиться від сонця. Мені іноді здается, що у лісі знаходиться дзеркало, яке відбиває яскраві і дуже ласкаві лучні до мого вікна. Погода й справді дуже красива, добра та ласкава сьогодні. Небо теж сьогодні дуже чисте, без єдиної хмарки, чисте, як вода, а колір яскраво блакитний. Мені так і хочеться піти на вулицю, щоб погуляти в таку погоду, бо зимою рідко зустрінеш таку погоду.
Море (твір-олис)
Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки ігати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно
ліворуч
політньому
лагідно