Мистецтво завжди було предметом гарячих дискусій у суспільстві незалежно від його національної приналежності. Це, по-перше, продиктовано універсальним сенсом самого мистецтва як явища, а по-друге, цей вид людської творчості має великий суб’єктивний аспект, адже кожна людина по-різному сприймає те саме явище.
Мистецтво змінюється з плином часу. Навіть краще сказати, що мистецтво само по собі є лакмусовим папірцем певної епохи. Усі суспільно-політичні, культурні та соціальні події одразу ж фіксуються усіма можливими засобами. Взяти, наприклад, живопис.
Протягом багатьох століть живопис віддзеркалював прагнення та погляди суспільства, його цінності та орієнтири. Так, у період Середньовіччя ми можемо гати аскетичні та релігійні сюжети на полотнах. Зі зміною напрямку мислення – у період Ренесансу – світові шедеври живопису зображують розквіт культу людини в усіх його проявах. Так, початок ХХ століття, що приніс багато суспільно-політичних протиріч знайшов своє відображення в абстракції. Змінюються погляди – змінюється мистецтво.
Особливу увагу варто приділити також кінематографу як одному з різновидів мистецької діяльності. Технічний прогрес наклав свій суттєвий відбиток на сприйняття реальності суспільством. І спочатку просто нова технічна забавка перетворилася на багатогранну палітру культурних прагнень людства.
Варто також зазначити, що мистецтво має зворотній імпульс впливу: створене як відповідь на потреби певного історично-культурного проміжку часу, воно само по собі формує подальший поштовх до розвитку світогляду.
На разі, в епоху масової культури, ми якнайкраще можемо відчути на собі подібний вплив, адже мистецтво сьогодення майже цілком спрямоване на реалізацію певних потреб, тим самим формуючи специфічний світогляд людей. При цьому, завжди треба чітко проводити ту грань, за якою закінчується справжній потяг до синтезу культурно-історичних рис суспільства і починається звичайне перетворення людей на сіру масу зі зниженими стандартами світосприйняття. Але ж для цього нам і дано справжнє мистецтво, щоб ми самі робили правильні висновки, чи не так?
У червні в коморі пусто, а на полі густо. Хто вранці плаче,той ввечері сміється. Хто рано встає, тому Бог подає. Йому влітку-жарко, а взимку-холодно Хай і смішно, аби затишно. Зробиш спішно-вийде смішно. Буде тому голодно, хто в жнива холодку шукає. Ластівки низько літають — дощ обіцяють. Високо і швидко пливуть у небі хмари — на гарну погоду. Хто влітку холодку шукає, той взимку голодним засинає. Риба шукає, де глибше, а людина —де краще. Тихше їдеш — далі будеш. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати! Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Кожен із нас має безліч друзів, проте справжніми з них є одиниці. Чому так відбувається? Бо справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Яким повинен бути справжній друг? На мою думку, cправжній друг – це той, кому ми безмежно довіряємо. Справжній друг – це той, хто завжди поруч, особливо у час, коли потрібна підтримка. Зі справжнім другом завжди можна порозумітися навіть тоді, коли ставлення до чогось зовсім різні. Справжні друзі завжди знайдуть шлях до примирення. Їм разом цікаво, вони мають спільні інтереси, захоплення, навіть риси характеру. Справжня дружба, на моє переконання, передбачає щирість і відвертість, вірність і чуйність, уміння співпереживати і до прагнення зрозуміти один одного. Щасливий той у кого є не просто друзі, а хто має справжнього друга.
Мистецтво завжди було предметом гарячих дискусій у суспільстві незалежно від його національної приналежності. Це, по-перше, продиктовано універсальним сенсом самого мистецтва як явища, а по-друге, цей вид людської творчості має великий суб’єктивний аспект, адже кожна людина по-різному сприймає те саме явище.
Мистецтво змінюється з плином часу. Навіть краще сказати, що мистецтво само по собі є лакмусовим папірцем певної епохи. Усі суспільно-політичні, культурні та соціальні події одразу ж фіксуються усіма можливими засобами. Взяти, наприклад, живопис.
Протягом багатьох століть живопис віддзеркалював прагнення та погляди суспільства, його цінності та орієнтири. Так, у період Середньовіччя ми можемо гати аскетичні та релігійні сюжети на полотнах. Зі зміною напрямку мислення – у період Ренесансу – світові шедеври живопису зображують розквіт культу людини в усіх його проявах. Так, початок ХХ століття, що приніс багато суспільно-політичних протиріч знайшов своє відображення в абстракції. Змінюються погляди – змінюється мистецтво.
Особливу увагу варто приділити також кінематографу як одному з різновидів мистецької діяльності. Технічний прогрес наклав свій суттєвий відбиток на сприйняття реальності суспільством. І спочатку просто нова технічна забавка перетворилася на багатогранну палітру культурних прагнень людства.
Варто також зазначити, що мистецтво має зворотній імпульс впливу: створене як відповідь на потреби певного історично-культурного проміжку часу, воно само по собі формує подальший поштовх до розвитку світогляду.
На разі, в епоху масової культури, ми якнайкраще можемо відчути на собі подібний вплив, адже мистецтво сьогодення майже цілком спрямоване на реалізацію певних потреб, тим самим формуючи специфічний світогляд людей. При цьому, завжди треба чітко проводити ту грань, за якою закінчується справжній потяг до синтезу культурно-історичних рис суспільства і починається звичайне перетворення людей на сіру масу зі зниженими стандартами світосприйняття. Але ж для цього нам і дано справжнє мистецтво, щоб ми самі робили правильні висновки, чи не так?