Я у Москві! Я так давно хотів її відвідати, щоб на власні очі побачити це місто, про яке так багато чув різного. Приїхавши сюди, я опинився на Красній площі, у самому центрі.
Її назва походить від слова красива, гарна. Це насправді так. Вона й дуже красива, навіть велична і дуже старовинна. Побачивши перед собою дивну споруду, я подумав: що це може бути? Виявляється, це собор Василя Блаженного. Неперевершена краса! Який неповторний стиль! Ніколи не бачив чогось подібного! Дізнаюся, що собор збудований у 1561 році, а будівництво тривало шість років. Ця споруда вважається пам'яткою архітектури і інженерно-будівельного мистецтва світового значення. І вона включена у список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО. Архітектура собору незвичайна. Ця споруда своїм виглядом подібна до величезного букета різнокольорових квітів. Тут навіть не один храм, а одинадцять, і вони з"єднані між собою внутрішніми переходами. Храм збудований з цегли та білого каменя, а його стіни більш як три метри завширшки. Кажуть, у цих стінах є ніши, де зберігаються клади часів Івана Грозного, за велінням якого і був збудований собор. Всередині відчуваєш запах глибокої давнини. Через високі вікна до храму надходить м"яке світло, робить його затишним. Під кожним вікном - голосник, який потрібен для того, щоб навіть у найвіддаленішому куточку кожен міг чути всі слова богослужіння. Стеля і стіни розписані олійними фарбами. Тут є ікони Нерукотворного, Матері Божої з Христом, апостолів, святих. А під самим куполом - образ Вседержителя. Собор Василя Блаженного - одне з небагатьох чудес світу, яке дійшло до нас через століття.
Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
Я у Москві! Я так давно хотів її відвідати, щоб на власні очі побачити це місто, про яке так багато чув різного. Приїхавши сюди, я опинився на Красній площі, у самому центрі.
Її назва походить від слова красива, гарна. Це насправді так. Вона й дуже красива, навіть велична і дуже старовинна. Побачивши перед собою дивну споруду, я подумав: що це може бути? Виявляється, це собор Василя Блаженного. Неперевершена краса! Який неповторний стиль! Ніколи не бачив чогось подібного! Дізнаюся, що собор збудований у 1561 році, а будівництво тривало шість років. Ця споруда вважається пам'яткою архітектури і інженерно-будівельного мистецтва світового значення. І вона включена у список Всесвітньої історичної і культурної спадщини ЮНЕСКО. Архітектура собору незвичайна. Ця споруда своїм виглядом подібна до величезного букета різнокольорових квітів. Тут навіть не один храм, а одинадцять, і вони з"єднані між собою внутрішніми переходами. Храм збудований з цегли та білого каменя, а його стіни більш як три метри завширшки. Кажуть, у цих стінах є ніши, де зберігаються клади часів Івана Грозного, за велінням якого і був збудований собор. Всередині відчуваєш запах глибокої давнини. Через високі вікна до храму надходить м"яке світло, робить його затишним. Під кожним вікном - голосник, який потрібен для того, щоб навіть у найвіддаленішому куточку кожен міг чути всі слова богослужіння. Стеля і стіни розписані олійними фарбами. Тут є ікони Нерукотворного, Матері Божої з Христом, апостолів, святих. А під самим куполом - образ Вседержителя. Собор Василя Блаженного - одне з небагатьох чудес світу, яке дійшло до нас через століття.