Объяснение:
Хліб — це не просто їжа. Це основа всього, запорука продовження життя. Хліб — це диво землі.
Все життя людини пов’язано з хлібом — як фізичне, так і духовне. Хліб — це дуже корисний продукт, вкрай необхідний нашому організму. Він об’єднує людей за трапезою, навчає поваги, щедрості, співчуття, гостинності, розважливості.
Хліб вимагає до себе шани, адже в нього вкладено працю людей багатьох професій. Ця праця дуже важка, тому подвійно почесна. Хліб сьогодні коштує недорого. Справжня його ціна набагато вище. Для всіх нас повинні попрацювати селекціонери, агрономи, інженери, трактористи, комбайнери, мірошники, водії, пекарі.
Процес приготування паляниці — велике мистецтво. За ним можна ігати годинами. Цей процес заспокоює, заряджає добром і світлом, наповнює любов’ю до життя. Разом зі шматком хліба нам передається частина душі й енергії пекаря. Ось чому справжній живий хліб вдається тільки добрим, щедрим і відкритим душею людям. Хіба це не диво?
В Україні хліб завжди мав сакральне значення. Це не тільки символ добробуту, а й символ відносин Бога та людини. Це образ Самого Господа. Отже, все це є доказом, що хліб — це диво.
На підвіконні кілька місяців стояв колючий Кактус. Одного разу, на свято господині подарували чудову Орхідею. Квітка поставили по сусідству з непоказним кактусом. Орхідея стояла на самому сонечку і від цього ставало ще прекрасніше. Господиня захоплювалася Орхидей, а на Кактус навіть не звертала уваги. Від етго Орхідея загордилися і почала принижувати Кактус. Але це колюча рослина було настільки боязким, що навіть не наважувалася сказати їй щось у відповідь.
Час минав квіточки Орхідеї зів'яли і почали опадати. З кожним днем її краса стала зменшуватися. А Кактус ж навпаки в один прекрасний зимовий ранок випустив безліч дрібних ніжно-рожевих квіточок. Для Орхідеї це було дуже дивно. Як міг такий непоказний, боязкий Кактус взяти і зацвісти такими чарівними квітками ?!
Кактус і Орхідея помінялися місцями. Кактус стояв на самому видному місці, а орхідея в непомітним куточку.
2. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони залежать від пропущеного підмета. (Навіки, праведний, заснув. (Т. Шевченко)).
3. Відокремлюються поширені та непоширені означення, якщо вони мають обставинний відтінок (до них можна поставити запитання від присудка чому? за якої умови? незважаючи на що?). (Ліда, вражена, помалу відступає від нього (О. Корнійчук) (відступає (чому?), бо вражена)).
4. Відокремлюються поширені та непоширені означення, що залежать від означуваного іменника, але відділені від нього іншими членами речення (особливо присудком). (Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко)).
5. Відокремлюються два або більше непоширених означень, що стоять після означуваного іменника, якщо перед ним вже є узгоджене означення відсутнє, то відокремлення не обов'язкове. (Прощай, синє море, безкрає, просторе. (Леся Українка)).