(я написала от женского лица, если надо исправь текст чтобы было от мужского)
Вулиця мого дитинства.
Зараз, коли я виросла, ця вулиця мені вже не здається такою яскравою, галасливою та великою. Згадую коли була маленькою, з раннього ранку вибігала гуляти з друзями і проводила на ній до пізнього вечора. Літо не здавалося таким спекотним, а зими були надзвичайно сніговими. Пам'ятаю по дорозі до школи, як милувалася побаченою красою - дерева густо вкриті снігом, гілки гнуться і тріщать, сонце скрізь них ледве пробивається, і почуття ніби не ранок, а вже вечір. Казковий спогад. Стільки всього пережила і побачила моя рідна вулиця – порятунок пташенят та турбота про підкинутих кошенят; прогулянки з дідусем та катання на велосипедах з друзями; саморобна ковзанка та снігові будинки; спортивні ігри та багато мрій перед сном. Вона бачила радість і горе, зустрічала людей і проводжала, як провела мене, але залишила багато приємних спогадів у моєму серці.
2) Побігли сміючись сусідські діти.