Ніна Матвієнко обережно опустилась в крісло навпроти мене і поглянула мені у вічі так ласкаво, ніби мама, що довго не бачила своє дитя.
-Ви хотіли зі мною поспілкуватись?-сказала вона.
-Так, пані Ніно. Мене цікавить ваша думка, як людини, що все життя присвятила музиці. Скажіть, чого не вистачає сучасній музиці?
Пані Ніна зітхнула і промовила.
-Мизики. Їй не вистачає музики. З її мелодійними ритмами, натхненням, поезією звуків... Дуже мало мелодичності у сучасних піснях.
-Чи впливає на вас музика?
-Певна річ. Вона наповнює моє життя сенсом. Вона прекрасна і чаруюча. Музика завжди впливає на слухача. Чи гали ви, як змінюється ваш настрій, коли ви перемикаєте плеєр з веселої пісні на сумну?
Я на мить задумалась і промовила: -Звісно.
-Люба, ви не одна така-пані Ніна поклала свою теплу руку на мою і продовжила.- Раніше музика була осередком культури, справжнім мистецтвом . Поети писали чарівні тексти, композитори створювали мелодії і так, поступово, створювався шедевр.
-Зараз до цього ставляться простіше...
-Не простіше, радше безвідповідальніше...-пані Ніна поглянула на старий рояль, що стояв у кутку моєї студії і посміхнулась.-Щоб створити істинну музику, треба вкласти у неї душу. а зараз цих пісень стільки, що не вистачить душ на землі...
Тому що,як би не було мови,ми не змогли б розмовляти.
Обмінюватись думками.
Також,якщо б не було мови,ми не смогли писати.
Так,що цінуйте свою мову!