Действительно, намного легче учить других, давать советы, но заставить себя сделать или исправить в себе какие-то качества не так уж и просто.
Давать советы легко всегда, независимо, мудр ты либо глуп. Но поистине ценные советы могут дать только те люди, которые познали самих себя. И, чем мудрее человек, тем с большим затруднением он излагает свой совет, ибо знает все за и против и поэтому осознаёт всю серьёзность даже совершено бессмысленного вопроса. Себя мы познаем каждый день. Это процесс по нарастающей.
Познать самого себя – это значит осознать свои и возможности, утвердить полезность объективной самооценки и самокритики.
Учитывая такую точку зрения, я считаю, что чем мудрее человек, воспитывающий ребенка, тем меньше он будет подавать советов, и тем больше будет давать ребенку возможность самому сделать правильный шаг, неназойливо направляя своего воспитанника в нужном направлении.
Современный учитель должен обладать именно такими качествами: он должен быть креативным, открытым к новым технологиям, использовать самые современные подходы в обучении и воспитании. Это и разнообразие натуры, и широкий кругозор знаний. Ведь учитель должен понять каждого ребенка и полюбить его. Считаю, что современный учитель должен знать не только свой предмет, но и быть в курсе всего, что происходит вокруг. Грамотный и эрудированный, он должен ответить на любой вопрос ребёнка. Ведь к учителю иногда хочется обратиться не только за знаниями, но и за советом.
Современному обществу нужны образованные, нравственные, творческие люди, которые обладают нестандартным взглядом на проблемы, владеют навыками исследовательской работы, могут самостоятельно принимать решения. Другими словами, от школы, а значит и от меня сегодня ждут не просто вооруженных знаниями выпускников, а людей на протяжении всей жизни добывать и применять новые знания, следовательно, быть профессионально и социально мобильными. Моя роль, как учителя в развитии общества чрезвычайно важна. Моя задача заключается в том, что я должна донести своим ученикам полный круг знаний и умений, воспитать их сознательными, благополучными членами общества.
Я не только учу, но и учусь сама на протяжении всей жизни, я не могу довольствоваться только знаниями, полученными в институте. Каждый день в мире науки происходят открытия, и моя задача – осваивать новое и применять в своей работе. Книги, интернет, курсы повышения квалификации мне быть в курсе событий, происходящих в обществе и в образовании.
Моя профессия не терпит шаблона, отставания от требований времени. Ведь я должна обладать всеми теми качествами, которые я хочу взрастить в своих воспитанниках. Это я обязательно должна быть широко образованным и творческим человеком, так как страсть к познанию может зажечь только тот, кто сам горит ею.
У меня самая лучшая в мире профессия - учитель. Самая ответственная и самая интересная. Именно благодаря этой профессии я расту сама, набираюсь мудрости, учусь терпению и чувствую себя совершенно счастливым человеком. Это так здорово, когда идешь на работу не работать, а просто продолжать жить. Хотя вся наша жизнь - это отчасти работа над собой.
Згаяний час то втрачений час. Його не можна зважити або покласти в кишеню, виміряти лінійкою або загорнути в газету. Іноді його катастрофічно не вистачає, руйнуються наші плани, і важкий прес обставин деформує долі наших близьких і зовсім сторонніх для нас людей Але іноді буває й так, що його надлишок змушує нас думати про те, як би швидше позбутися від нього. Так, мова йде про час.
Все в нашому житті, кожен подих, має свою ціну. І розраховуватися доводиться не чимось матеріальним, а секундами і хвилинами нашого життя. Наприклад, відпрацювавши робочий день, ми отримуємо за нього зарплату. Але подумайте про те, що за ці гроші ми заплатили 7-8 годинами нашого життя. Коли ми на зупинці чекаємо трамвая – це теж коштує кілька хвилин нашого життя. І хвилини, перетікаючи в години, складають дні, місяці, роки. Куди ж іде те, що кожному з нас дається тільки раз?
Якось раз людина, отримавши зарплату і радісно стискаючи в кишені пачку грошей, зайшла на базар. Купуючи то подарунок для дружини, то необхідні продукти, вона щедро розплачувалася з продавцями. Так було до тих пір, поки опустивши руку в кишеню, людина замість товстої пачки намацала всього один папірець і кілька дрібних монет.
Чи не схоже це на наше необережне поводження з часом? Коли ми молоді, нам здається що старість ще так далеко. А літня людина лише дивується, куди ж поділася та маса років, яка ще вчора здавалася такою нескінченною. Як же швидко розчинилася вона у вирі життя .
У чому ж сенс життя? На що має бути витрачено мій час? Люди часто самі собі та іншим задають подібні питання. Які ж справи мають цінність і на що в першу чергу має бути направлено мою увагу? Для чого кожен з нас має обмежений і дуже цінний запас часу?
Подивіться на дію часу в навколишньому світі, в людях, та й у нас самих. Чи не складається у вас враження, що вплив часу на все, що оточує нас, виявляється досить руйнівним? Маючи безперечну цінність, час все ж покриває зморшками наші обличчя, забирає силу, білої хуртовиною посипає наші голови. Могутні жорна часу руйнують будинки і міста, перемелюють камені і творіння давніх скульпторів, висушують річки, засипають піском родючі землі. Та й чи є що на землі, що може протистояти натиску настільки могутньою сили?
Якби у нас була можливість створювати речі, що не підвладні потоку часу? Напевно, скульптор, який створює пам’ятник, над яким не владний час, буде надавати своїй роботі величезне значення і направить на неї куди більше сил, ніж на ту, яка через 100, 200 або 1000 років буде розчавлена невблаганним пресом століть. Напевно, і всі ми віддали б перевагу саме такій роботі. Навіщо будувати будинок, який через кілька років потрібно буде ремонтувати, якщо можна побудувати такий, що буде стояти не тільки 100 років, але і наші далекі нащадки зможуть постійно користуватися його затишком, не ремонтуючи? Так чи є на землі можливість докласти свої сили до такого будівництва?
Відповідь на це питання здається нам однозначним. Але все ж таки, не дивлячись на безнадійність і відчай, які здатні навіяти нам руйнівні сили, ці сили приводяться в рух часом. І просто треба завжди пам’ятати, що згаяний час – то втрачений скарб, найцінніше, що е у нашому житті.
