"–Бабусю,согодні на город не ходіть!Там дуже мокро.Такий уночі дощ лив,як з відра." – Сказав Дмитрик.Ярослава уявила відро на даху,а з нього хтось невидимий виливає відро на землю.
"- А я чув,що в сусідів завалило в клітці кроленят і сусідка лаяла невістку" –Сказав Дмитрик.
"-Хіба невістка винна,що була гроза?" – запитала Ярослава Бабуся.
"-Але,хочеться знайти винного.От і беруть на решето невістку."
Дмитрик сповна поцікавився: "-А як це,"брати на решето" ?"
"-Коли беруть щось велике на решето, або сито,то перекидають на всі боки,трусять,підкидають щоб відсіялося зайве.Отак і люди,які люблять поговорити про чужі вади беруть когось на решето."
Минулого літа я з батьками відпочивав на морі. Ми часто приходили на пляж поблизу невеличкої пристані. Хлопчикам дуже подобалося стрибати там у воду. Якось я помітив, що десь по обіді біля пристані з'являється величезний чорний собака. У нього довга шерсть, блискучі карі очі. За такої літньої спеки він відразу кидається в море й пливе ближче до того місця, де збираються стрибуни. Там він очікує хлопчиків чи дівчаток, які будуть стрибати у воду. Спершу було незрозуміло, чому він пливе саме туди. Та підійшовши ближче, я усе второпав. Собака чекає, поки хтось стрибне, випірне, а він уже поруч, і дітлахи із задоволенням хапаються за його спину, загривок або просто за шерсть, навіть за хвоста. І Дар (так кличуть собаку) із усіх сил прямує до берега. Усім дуже весело. Одного разу прийшов Ігор Іванович — хазяїн собаки, і я запитав про дивну поведінку Дара. Ігор Іванович розповів, що це сталося кілька років тому. Маленька дівчинка стояла на пристані, оступилася і впала у воду. Дорослі кинулися допомагати їй, але Дар випередив усіх. Дівчинка вхопилася рученятами за шерсть собаки, а він із усіх сил чимдуж поплив до берега. І з тих пір він нібито рятує всіх дітей, які бавляться на пристані. Мені теж було приємно пливти до берега, тримаючись за чорну спину Дара.
Називний-осіння
Родовий-осінньої
Давальний-осінній
Знахідний-осінню
Орудний-осінью
Місцевий-на у осені