По горизонтали 4. Кто командовал на плоту 6. Каким именем называл Тома учитель, когда хотел его наказать 7. как была фамилия тома 8. Кем решил стать Том 10. как звали приёмного брата тома? 11. Сколько “чертей” появилось на кладбище, куда отправился Том с Геком сводить бородавки 12. Полное имя Гека Фина 14. “из люка появилась кошка. Она отчаянно вцепилась когтями в…….. и вместе со свои трофеем моментально была вознесена на чердак” О каком трофее идет речь 15. что не любил делать том? 18. Какой болезнью “заболел” Том, чтобы не ходить в школу 19. как звали друга тома? 22. Назовите вредную привычку Тома, от которой он безуспешно пытался избавиться 23. Джо Гарпер и Том затеяли игру - сражение. Какое имя носит герой в которого превратился Том
По вертикали 1. Какую цену взял Том Сойер за то, что позволил белить забор, с Бена 2. как звали тётю тома? 3. Как называется река, с которой связана жизнь и творчество М. Твена 5. Кем мечтал стать Том 9. Какой цветок бросила Бекки при первой встрече с Томом 13. На нем отправились в путешествие друзья 16. Как звали остров на котором поселились герои 17. приключения тома? 18. Какое музыкальное произведение хотели еще раз услышать прихожане 20. Как звали двоюродную сестру Тома 21. Как звали подругу Тома Сойера 22. Пароль друзей-пиратов
На уроці укр. літератури ми вивчали письменників-патріотів. А йшовши додому, ми з подругою вирішили поспілкуватися на тему патріотів минулого, тобто про ветеранів: -Колись тато мені розповідав, що полюбляв розповіді свого дідуся у дитинстві. Я також полюбляю слухати ті оповіді, але найбільше я люблю слухати про війну і її людей. -Так це й не дивно. Я також полюбляю такі розповіді. Але більше мені подобається читати про воєнні роки. Твори можуть повністю відтворити події минулого. -А чим саме вони тобі подобаються? Я, наприклад, полюбляю їх за мужність і патріотичність ветеранів, бо лише справжні патріоти могли так мужньо захищати свою країну. -Так, це справді героїзм! Ветерани завжди не шкодуючи сил і не зважаючи на обставини були готові захистити Батьківщину. До речі, я згадала ту оповідь, що колись розповідала мені прабабуся. Коли вона була малою, у неї була найкраща подруга - Оленка. Так ось, у ті роки була Друга Світова Війна, отож їх дитячі роки проходили не найкраще. Колись Оленка з її молодшим братиком опинилася у пастці - їхню хату охопило полум'я. А один з ветеранів, не довго думаючи, кинувся їх рятувати. Так ось, він навіть не моргнувши оком урятував обох дітей. -Ого! Яким треба бути мужнім! Яким відважним! Він же міг позбавитися життя! -Так, а ми зараз навіть і не зважаємо на це. Мабуть, ми - це останнє покоління, яке побачило ветеранів. Коли лунає гімн - вони, поклавли руку на серце, з гордістю за свою батьківщину очікують його закінчення. І це не зважаючи на їхню старість, хвороби і травми. -А сучасне покоління не може навіть 5 хвилин зачекати, що ж уже казати про покоління майбутнього... -Сподіваймося на краще, бо лише так ми зможемо зберегти наш народ і країну! І треба поважати ветеранів, бо це вони врятували нашу країну від "смерті". -Так, і нехай у наших серцях також палає вогник надії і любові до рідної землі!
