Слово “милосердя” складається з двох частин – милість і серце, тобто «зробити милість серцю». Як просто звучить і як часом важко буває це зробити. Особливо зараз і особливо молоді. Ні, не всім, але багатьом.
Адже наскільки легше пройти повз, ніж вникати в проблеми або неприємності чужої людини. Адже дуже часто буває, що потрібно просто слово добре сказати або вислухати людину. Здавалося б, дрібниця, але часом це рятує від самогубства або іншого необдуманого вчинку. І найбільше, на мою думку, в цій до потребують старше покоління і підлітки.
Зараз літні люди, по правді кажучи, не потрібні нікому – ні сім’ї, ні державі. І згадують про них або перед Днем Перемоги, або перед виборами дають подарунки (подачки), отримують голоси – і все.
Але старшим людям потрібна увага, маленька, але щодня, потрібне спілкування, потрібне співчуття. Не обов’язково гроші давати чи подарунки (хоча це теж не завадить), а просто дати зрозуміти людині, що вона теж значуща і важлива, а її мудрість – це життєвий досвід, який завжди знадобиться. Адже ще великий Лев Толстой говорив, що “милосердя полягає не стільки в речовій до скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка, перш за все, не в засудженні ближнього, а в пошані його людської гідності”.
Підліткам, я так вважаю, теж потрібно розуміння і підтримка. Вони ще не сформувалися як особистість, всередині киплять гормональні перебудови і що з ними буде далі – незрозуміло. Дуже важливо про це пам’ятати батькам і вчителям, адже незважаючи на всю “крутизну” і незалежність, всередині вони дуже ранимі й уразливі. І ще хочеться сказати, що милосердю, незасудженнню , розумінню і співчуттю потрібно вчити з дитинства і вчити особистим прикладом.
Адже якщо тато постійно поступається місцем у транспорті, допомагає сусідці донести сумки, дитина не залишиться осторонь. Вона в майбутньому не пройде повз чужого горя і завжди постарається до будь то літня людина чи травмована тварина.
У житті трапляється всяке і кожен може потрапити у скрутне становище. Головне не дорікати і судити, а постаратися зрозуміти і сказати підбадьорюючі слово – ось це і буде милосердя, розуміння і співчуття тому, хто серцю милий.
Основу святкового календаря складав 12-місячний рік. Він був пов'язаний з трьома сонячними фазами: зимовим і літнім сонцестоянням, а також літнім рівноденням. Найхарактернішим атрибутом свят було запалення священного "живого" вогню, який добувався тертям. Християнство прийшло на Русь із Візантії, маючи свої власні традиції й ретельно розроблений культ. Насаджуючи свій літургічний календар подій "священної історії", християнська церква намагалась викорінити "богомерзькі" традиції язичницьких вірувань та обрядів. Цей процес релігійного двоборства затягнувся на довгі століття і не увінчався остаточною перемогою православ'я. І зараз у багатьох дійствах, приурочених церковним святам, можна впізнати пережитки стародавніх язицьких традицій. На Поділлі язичницька обрядовість мала глибоке і міцне коріння. В календарі подолян не було чітких розмежувань між зимовими, весняними, літніми та осінніми сезонами. Кожен з них логічно переходив в наступний, створюючи замкнений цикл вічного кругооберта природи, чергування періодів роботи і відпочинку. Найсприятливішим для селянського дозвілля був зимовий період, особливо насичений різноманітними звичаями та обрядами. Святом, коли "вводиться літо в зиму", на Поділлі вважали Введення (21 листопада за старим стилем). З ціїю датою пов'язано чимало прикмет, прогнозів і магічних звичаїв. Характерним звичаєм Введення був прихід першого відвідувача - "полазника". В основі його лежить "магія першого дня" - віра людей в щасливу або нещасливу прикмету. На Введення не заходила першою до хати жінка або дівчина - це могло принести нещасття. Проте візит чоловіка обіцяв щастя і добробут. "Магії першого дня" дотримувались і в інші свята (на Миколи (6 грудня), на Ганни (9 грудня) та на Різдво (25 грудня)).
- Добридень, бабусечко! - Добридень, онучко! Як успіхи в школі? - Дуже добре! Отримала сьогодні «одинадцять» з української мови! - А що ви сьогодні вивчали? - Ми читали текст про природу, робили за ним вправи. Там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! А як твоє здоров’я, бабусю? - Вже краще, ніж було. Ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять? - Так, звичайно - Там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. Здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. Бачиш, на кожній баночці намальована ягідка? - Так, ось це, наприклад, малина. - А ось ця ягідка як називається українською мовою? - Я знаю! Це полуниця! А це – лісова суниця! А цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця! - Так, її вживання дуже корисне для очей… А таку ягідку ти знаєш? - Здається, я бачу калину… А в наступній баночці… Як же вона називається?... Клюква… - Не клюква, а журавлина. Ви сьогодні не вивчали її? - Ні… Але я її запам’ятаю! Бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! І які гарні слова їх позначають! Яка багата наша українська мова! - Добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. А ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. Це рідкісна ягідка. Називається лохиною. Піду приготую нам чаю з варенням. Тобі з яким? - З суничками, будь ласка! Я зараз прийду, бабусю! - Чекаю до столу!
Слово “милосердя” складається з двох частин – милість і серце, тобто «зробити милість серцю». Як просто звучить і як часом важко буває це зробити. Особливо зараз і особливо молоді. Ні, не всім, але багатьом.
Адже наскільки легше пройти повз, ніж вникати в проблеми або неприємності чужої людини. Адже дуже часто буває, що потрібно просто слово добре сказати або вислухати людину. Здавалося б, дрібниця, але часом це рятує від самогубства або іншого необдуманого вчинку. І найбільше, на мою думку, в цій до потребують старше покоління і підлітки.
Зараз літні люди, по правді кажучи, не потрібні нікому – ні сім’ї, ні державі. І згадують про них або перед Днем Перемоги, або перед виборами дають подарунки (подачки), отримують голоси – і все.
Але старшим людям потрібна увага, маленька, але щодня, потрібне спілкування, потрібне співчуття. Не обов’язково гроші давати чи подарунки (хоча це теж не завадить), а просто дати зрозуміти людині, що вона теж значуща і важлива, а її мудрість – це життєвий досвід, який завжди знадобиться. Адже ще великий Лев Толстой говорив, що “милосердя полягає не стільки в речовій до скільки в духовній підтримці ближнього. Духовна ж підтримка, перш за все, не в засудженні ближнього, а в пошані його людської гідності”.
Підліткам, я так вважаю, теж потрібно розуміння і підтримка. Вони ще не сформувалися як особистість, всередині киплять гормональні перебудови і що з ними буде далі – незрозуміло. Дуже важливо про це пам’ятати батькам і вчителям, адже незважаючи на всю “крутизну” і незалежність, всередині вони дуже ранимі й уразливі. І ще хочеться сказати, що милосердю, незасудженнню , розумінню і співчуттю потрібно вчити з дитинства і вчити особистим прикладом.
Адже якщо тато постійно поступається місцем у транспорті, допомагає сусідці донести сумки, дитина не залишиться осторонь. Вона в майбутньому не пройде повз чужого горя і завжди постарається до будь то літня людина чи травмована тварина.
У житті трапляється всяке і кожен може потрапити у скрутне становище. Головне не дорікати і судити, а постаратися зрозуміти і сказати підбадьорюючі слово – ось це і буде милосердя, розуміння і співчуття тому, хто серцю милий.