А)пам"ятник Миколі Миклухо-Маклаю
Б)Про Миколу
В) Він сам уважав себе німцем, поляком і українцем
Г)Донька губернатора південних колоній Великої Британії.Марго Обертсон
Д)Нова подія взимку. Лист.
Е)Микола вмів закохати у себе.
Є)Могутній Микола, нащадок запорожців
ж)Переїхав да Санкт-Петербурга
З)титанічна праця Миколи Миколайовича виявилася нікому не потрібною.
И) поїздки в українське селище Малин.
І)Дружина Маргарита, прагнучи закінчити працю чоловіка
Ї) «Розлучатися з дорогою матір'ю дуже важко».
Доброго дня, шановний авторе!
Пише вам учениця 10 класу Петренко Марія. Щойно прочитала Ваш текст, у якому Ви торкнулись питання комп’ютерної залежності. Дійсно, на сьогоднішній день комп’ютерна залежність – один із нових різновидів залежностей. У випадку, який описується в тексті, не можна звинувачувати лише хлопця Сашка.
Мабуть, мати не була близькою зі своєю дитиною, не приділяла їй достатньо уваги. У неї був новий чоловік, маленька дитина, які потребували її любові та турботи. Через це старший син змушений був шукати собі нового друга, яким і став для нього комп’ютер. Комп’ютерна залежність – це велика проблема, але кожна проблема починається, перш за все, з родини. Шановний авторе, я дуже вдячна Вам за такий текст. Адже він підштовхнув мене до нових роздумів над нашим досить складним життям.
З повагою Марія.
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
У світі є багато народів, які мають свої традиції, культуру, звичаї, мову. всі вони різні, але водночас схожі...
Українська мова - це перлина нашої нації, яка пройшла довгий тернистий шлях до сьогодення. Вона боролася, а з нею боролися й люди. Її принижували, пригноблювали, не визнали. Лише тоді, коли зрозуміли якою силою водіє наша мова, почали утискати. Люди, чуючи ріднесеньке українське слово, вставали та йшли до боротьби, у них відкривалося друге дихання. Скільки крові пролито, скільки людей вбито, але ми її вибороли.
Її називають солов'їною. На мою думку, не лише тому, що вона милозвучна, а ще й через те, що українська мова, неначе те солов'ятко, гордо й, що головне, вільно летить у синьому небі.
Цей скарб передається з покоління в покоління і не має ціни. Але, з кожним роком, вона перетворюється із пташиної у сленгову мову. Жаргони, діалектизми, суржик вже переповнюють її. То невже наші славні предки боролися задля цього? Я думаю, що ні. Тому наш обов'язок перед мовою шанувати її, берегти, любити. У своїй розмові використовувати менше цього сленгу. Вивчати і вдосконалювати українську мову. Якщо не ми, то хто?
У народі говорять: "Якщо хочеш знищити народ, убий його мову". І це, справді, так. Отже, ми йдемо до загибелі?
Любіть свою мову, плекайте її, робіть все для того, щоб вона процвітала, адже вона рідна, вона наша.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.